04.03.2013 | 12:00

Наочним практичним посібником для малювання можна назвати виставку «Мистецтво в чорно-білих тонах» художника і педагога, заслуженого працівника культури Автономної Республіки Крим Валентина Полежаєва, що демонструється в ці березневі дні у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі. На ній об’єднані в одну експозицію виконані олівцем, тушшю, склографом і сангіною ескізи, замальовки, портрети – всього більше п’ятдесяти рисунків.

– Зображені лінією об’ємні форми – це основа, з якої починається створення картини, - сказав художник на відкритті виставки. – Виконавши її, можна продовжувати роботу аквареллю чи олією.
Віртуозними майстрами рисунка в світі були видатні художники Ілля Рєпін, Пабло Пікассо. У малюнках В. Полежаєва як представника класичного реалізму в образотворчому мистецтві немає ширми, за яку можна сховатися символікою умовностей. Незначними засобами – лінією, штрихом, тоном він досягає виразної схожості портретованих моделей, передачі їхніх характерів, створенні образів. Різні за композиційною побудовою і ракурсом, жоден з рисунків не повторює інший, наприклад, портрети жінки, яка сидить на стільці,  дівчини, яка читає книгу, дівчини з гілочкою виш­ні, у роздумі, в профіль, анфас та із спини, начальника і чергового причалу, начерки голови дівчини і хлопця, замальовка напівфігури та інші. Вони – своєрідний еталон портретного жанру і зразок для юних художників.
- Таких ескізів за завданням Валентина Павловича нам необхідно було створювати по десять – двадцять до кожної нової композиції, - сказав його колишній учень Володимир Гук, який нині працює викладачем у Сімферопольській дитячій художній школі поряд із своїм учителем і його методику застосовує вже у  своїй педагогічній роботі.
Майже півстоліття навчаючи  мистецтву малювання в школі, яку багато років очолював як директор, В. Полежаєв проводить уроки і разом з дітьми сам сідає за мольберт. І дуже часто учні, із зацікавленням глянувши на його малюнки, впізнають на них себе. А одна з них, четвертокласниця Елеонора Усманова, сама намалювала олівцем на папері портрет учителя і підписала: «Наш шановний Валентин Павлович». Полежаєв зробив з нього копію фломастером, збільшивши в п’ять разів, і тепер художню роботу учениці можна побачити  на виставці поряд з рисунками вчителя.
- А ви самі себе часто малюєте? – запитую.
- Є один автопортрет, правда, маленький. Себе малювати – це себе любити. Для історії ж є фотографії, і цього достатньо.
У художньому альбомі В. Полежаєва, в якому вміщено репродукції всього його творчого доробку, я відкрила сторінку з портретом дружини, намальованим аквареллю ще в 1985 році, і без слів прочитала в ньому його кохання до неї та ніжність. Як у тому давньому кольоровому зображенні, так і в чорно-білих тонах нинішньої експозиції портретів із постановочними ракурсами і силуетами, виразно проглядається граціозність і ліризм ліній, витончена естетика зовнішньої і внутрішньої краси людини, її духовність.
У ВІКЦ, адміністрація якого висловила вдячність Валентину Полежаєву за надану спонсорську допомогу в придбанні та обладнанні стелі виставкового залу світильниками, планують за колекцією його картин та рисунків  проводити протягом місяця майстер-класи  художника та екскурсії для школярів і всіх, хто цікавиться образотворчим мистецтвом.

    Валентина НАСТІНА

ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ

на Павленка, 48