21.03.2013 |14:00

Міжнародний день Навруз – свято поклоніння Сонцю і вогню, відзначався три тисячоліття тому за сонячним календарем 21 березня - в день весняного рівнодення.

Нині Навруз відзначається як державне свято 21-23 березня в Азербайджані, Казахстані, Таджикистані, Татарстані, Башкортостані, Дагестані, інших регіонах Росії, а також в Албанії, Іракському Курдистані, Індії, Киргизстані, Македонії, Туреччині, Туркменістані, Узбекистані.

30 вересня 2009 року Навруз був занесений ЮНЕСКО до Репрезентативний списку нематеріальної культурної спадщини людства, з того часу 21 березня оголошено як Міжнародний день Навруз. 19 лютого 2010 року на 64-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН ухвалили резолюцію, озаглавлену як «Міжнародний день Навруз».

Крим не став винятком, тому саме 23 березня в мікрорайоні Кам'янка м. Сімферополя відбувся яскравий і барвистий концерт, присвячений Міжнародному дню Навруз. У програмі, підготовленій працівниками Будинку культури Сімферопольської міської ради, виступили творчі вокальний, театральний і хореографічний колективи. Зокрема у виконанні молодшої і старшої груп вокального ансамблю «Ельмаз», яким керує заслужений працівник культури України, композитор Февзі Алієв, прозвучали пісні «Тавшанчыкъ» (Зайчик), «Кене ешилленди дагълар» (Знову зазеленіли гори), а солістка цього солістку – Мер’єм Алієва проспівала «Къаршындан фенер гелир» (Навпроти ліхтарів) і «Къырым къызы» (Кримськотатарська дівчина).

Виступи танцювальних ансамблів «Мелек» (Ангел) під керівництвом Саніє Емірамзаєвої і ансамблю «Алтин яшлар» (Золота молодь) (керівник Севіля Бешхадем) продемонстрували розмаїття кримськотатарського хореографічного мистецтва. Вони виконали танцювальні номери під назвою «Емір Джелял», «Чіпчелер» (Курчата), «Кобелек оюны» (Танець метелика), «Корбекська хайтарма», «Чеченська лезгінка» і «Східна сюїта».

Лауреат конкурсів Асоль, «Дервіза-ханум» у рамках фестивалю «Дервіза-2012», «Ми діти твої України», учасниця олімпіади в Туреччині, учениця 9-Б класу середньої загальноосвітньої школи № 42 I - III ступенів м. Сімферополя Джемілєва Нуріє виконала пісню «Байрам олсун» (Нехай буде свято!).

Провідний методист відділу зв'язків з національно-культурними, громадськими організаціями і міжрегіональної співпраці ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр» Зінуре Ісмайлова виступила з доповіддю, присвяченою історії і традиціям святкування Навруза в різних країнах, а також ознайомила присутніх з символом весни і візитною карткою Криму - проліском складчастим, який внесений у Червону книгу України, Європейський Червоний список, Міжнародну конвенцію «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які знаходиться під загрозою зникнення». Раніше вважалося, що він росте тільки у Криму, проте зараз виявлені його місця життя на Кавказі і в Туреччині.

На завершення концертної програми, яку вела Сусанна Барабашева, усі творчі колективи заспівали разом відому кримськотатарську пісню «Ей, гузель Къырым»! (Мій улюблений Крим!). Чудові, яскраві костюми, в яких виступали юні артисти, виготувала художник-дизайнер Ельвіра Софу, а депутат Сімферопольської міської ради Ідаят Гусейнов надав фінансову підтримку для пошиття костюмів молодшій вокальній групі «Ельмаз».

На святі демонструвалися дитячі малюнки під назвою «Акъбордакъ нагъмелери» (мелодії пролісків) гуртка образотворчого мистецтва «Яш вуста»(керівник Ельвіра Емір-Асан) і ОЗМ гуртка (керівник Руслан Файзрахманов).

Директор Будинку культури, заслужений артист АР Крим Марлен Османов привітав учасників і гостей зі святом Наврез і побажав щастя, здоров'я й успіхів у спільному відродженні культурних традицій кримськотатарського народу.

У свою чергу зробимо акцент, що Навруз має прадавню історію. Перша письмова згадка про нього датується 505 роком до н.е. і символізує поклоніння людини перед силами природи. Слово «Навруз» уперше з'явилося в персько-таджикських джерелах у другому столітті нової ери. Історія походження Наврузу, як вказано в «Наврузнома» («Книга про Навруз») Омара Хайяма, сягає часів одного з прадавніх у світі та історії царства персів— Пешдодієн. У поемі «Шахнаме» Фірдуосі походження свята пов'язане з легендарним королем Джамшедом. Коли він побудував собі трон з чистого золота (за легендою, це був перший трон в історії людини) і підняв його на найвищу гору під час сходу сонця, золото заблищало під сонячним світлом. Цей день назвали Наврузом і стали святкувати його як початок нового року, звідси збереглася традиція коронації Шахів на це свято. Іранські правителі того періоду приймали цього дня подарунки від скорених народів.

Історія свята з ісламом не пов'язана, оскільки ця релігія зародилася пізніше, на початку VII ст. н. е. Є різні версії про походження Наврузу, але частіше усього його пов'язують із зороастризмом - релігією древніх народів Ірану, Азербайджану, Середньої Азії, про що свідчать атрибути свята. Так, до наших днів зберігся звичай розкладати ритуальні вогнища, запалювати факели і свічки (зороастрійци були вогнепоклонниками і вважали вогонь життєвою силою), фарбувати яйця (що символізувало зародження життя), пророщувати зерна пшениці або ячменю і ставити їх на святковий стіл разом з різноманітними солодощами. Навруз увібрав у себе деякі язичницькі традиції, зокрема, ворожіння. Свято супроводжувалося музикою, піснями, танцями, народними гуляннями, іграми, змаганнями і фейєрверками.

У кримських татар Навруз виник не пізніше XII - XIII ст., разом з прийняттям ісламу. За тиждень до свята домогосподарка починає готуватися до нього: прибирає підсобні приміщення, відкладає для спалювання старі, непридатні речі, розраховуються з боргами. Чоловіки готуються до оранки, ремонтують сільськогосподарський інвентар. Хлопчики готують маски і костюми, що зображають козу (шуба навиворіт з хвостом). Напередодні свята жінки варять яйця, але не фарбують їх. Печуть кобете (листковий м'ясний пиріг), всіляке національне печиво, готують білу халву, суп з курки з локшиною. До речі, вважається хорошою прикметою, якщо локшина "втече" з каструлі: це означає, що рік буде урожайним.

У святковий вечір розводять вогнище, в якому спалюють старі речі, бризкають водою один на одного. З початком темряви хлопчики збираються групами по 3-7 осіб. Один з них вбирається козою, інші надягають приготовані маски. Дівчатка і хлопчики одягнені у святкові вбрання зеленого кольору, що уособлює прокидання природи. В руках у них гілки з укріпленими кольорами проліска. Хлопчики групами переходять від одного двору до іншого і співають новорічні пісні. Домогосподарки пригощають дітей солодощами, горіхами. Дівчата за два дні до Наврузу збираються в одному з будинків, де готуються для ворожіння в новорічну ніч. Для цього в глек з водою вони кидають свої кільця або намиста, ставлять його в ніч перед Наврузом під кущ троянди. Наступної ночі напередодні Наврузу дівчата збираються біля цього куща. Наймолодшій з них зав'язують очі, і вона витягує з глека прикраси, в жартівливій формі передбачає долю їх хазяйки в новому році (чи вийде вона цього року заміж, який буде її суджений, в який будинок вона потрапить), що настане...

В день Наврузу літні люди після ранішнього намазу відвідують кладовище, де упорядковують могили, читають поминальні молитви, в яких просять Бога і духів покійних про хороший урожай, множення стада. Таким чином, живі якби спілкуються з душами покійних.

Символом Наврузу і нового року є суманак (сумалак) - замочені і пророщені зерна пшениці. Вважається, що чим довше паростки пророслого зерна, тим більше і краще буде урожай у новому році. Пророслі зерна товчуть у металевій ступі, кладуть у казан, заливають водою, додають борошно і варять 10-12 годин, помішуючи при цьому увесь час. Дуже солодка штука, хоча цукор туди взагалі не додають.

Навруз є першим місяцем початку польових робіт. Найшанованіша людина у селі, прочитавши молитву, проводила першу борозну і кидала в землю жменю насіння майбутнього врожаю. Таким чином, Навруз для кримських татар означав господарський новий рік, що закінчувався 22 вересня після свята врожаю Дервіза.

Есма Гезлевлі

ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ

на Павленка, 48