Дарія Тімоніна шукає свій шлях у цьому непростому жанрі. Вона бере участь у конкурсі «Зірка упаковки», виставках швидких малюнків у Санкт-Петербурзі, гротеску в сучасному мистецтві, художньої фотографії в Києві та Івано-Франківську, здобула друге місце в конкурсі мистецтв «Львову-750» у номінації «живопис». У неї з’являються свої улюблені герої, визначається колорит, малюнки формуються в серії з власним стилем і почерком.

Торік кілька малюнків Д. Тімоніної демонструвалися на бієнале камерної акварелі Криму, а в цьому році вона вперше привезла в Сімферополь свою персональну експозицію «Казка для всіх», що складається  з близько шістдесяти картин. Оформлені в одному стилі і розміщені тематичними серіями, вони створюють панораму, від якої в глядачів виникає враження, ніби вони перебувають у круговому залі мультиплікації.

Йдемо за годинниковою стрілкою від вхідних дверей. Ліворуч на стіні дво- і триповерховими  рядами розвішено ілюстровані фрагменти «Казок до сніданку» Тетяни Фролової та  серії малюнків за двома збірками віршів Ярослави Підлужної – «Дзень-дзелень – новий день» і «Дітям про професії». У центрі залу – ілюстрації до казки Ксенії Новікової «Заяць і чоколада». Праворуч демонструються картини, на яких різними техніками - аквареллю на папері, олією та акрилом на картоні художниця створює етнічні образи середньовічного німецького лицаря, римського легіонера у поході і який  кидає стрілу, гуцула і гуцулки, Даринки з Полісся, Ганнусі з Полтави, танцюючого татарського хлопчика, маленького шотландця та інші.

Завершує огляд серія ілюстрацій до онлайн-гри «Дивні герої» для компанії «Chronos Games» та інсталяція картин, що ожили: «Ельф-невидимка», «Лялька та її будиночок», «Фея-мереживниця», диптихи «Любов» і «Поцілунок», триптих «Я з вами до кінця віку...» Окремі з них виконані авторською технікою та на ДВП з використанням паралакса – позірного зміщення розглядуваного об’єкта, зумовленого зміною точки спостереження, що надає їм оригінальності, підсилює таємницю чаклунства, властивого казкам: непереможного і радісного, як у «Котигорошку», тривожного і сумного, як у пригодах з  Водяним чи Бабою Ягою.

Це казка, яку заслужений художник України Тетяна Шевченко назвала величезним феєрверком фарб і сюжетів, багато з яких хочеться взяти із цього залу з  собою в дорослий світ, в якому будуть жити нинішні діти. Адже найголовніше в людині формується в дитинстві. І якщо є в  суспільстві щось вічне, то в цьому переліку неодмінно будуть старі добрі казки. Вони здатні наживити мудрістю, виховати в істинних традиціях свого народу. Це краще, що можуть дорослі запропонувати дітям.

А коли в зал зайшов з піснями і хороводами дитячий фольклорний ансамбль «Радониця» під керуванням Олени Політнєвої, персонажі етносерії Д. Тімоніної немов ожили, перетнули межі картинок і приєдналися до глядачів, виконавши разом танок «Печене порося», записаний у фольклорній експедиції в Рівненській області. Ще один національний танець – шамадан, який виконується на весіллях у Єгипті, продемонструвала  сама художниця – учасниця фестивалю з цього виду східної хореографії.

Потім для наймолодших учасників презентації виставки – членів Сімферопольського підліткового клубу «Шукач» Д. Тімоніна провела майстер-клас. Під її керівництвом вони вчилися «одягати» акварельними фарбами роздані моделі дівчинки в обрані народні костюми. Відпущена у вільний політ фантазія летіла  за хмари, і в руках дітей спочатку несміливо, а потім усе  впевненіше з’являлися барвисті ескізи суконь ляльок, які немов готувалися до участі у  фольклорному  параді.

На основі категорій і понять духовності в синтезі з художніми образами, музикою, піснею і танцями всередині нашого насиченого прагматизмом світу формувався захищений простір, наповнений красою і чарівністю казки.

Валентина НАСТІНА