Головна » 2013 » Жовтень » 7 » О скільки барв на осінньому листі!
10:01
О скільки барв на осінньому листі!

Пам’яті Героя України Віри Роїк


Пишний коровай на вишитому рушнику, яким за давньою українською традицією зустрічають найдорожчих гостей, вручила Вадиму Роїку, сину  Героя України, заслуженого майстра народної творчості України Віри Роїк у Кримському етнографічному музеї вишивальниця з Волині Оксана Пузняк. І це стало початком не лише відкриття її  родинної експозиції «Волинські узори», а й відзначення в Сімферополі пам’яті видатної кримської вишивальниці, яка пішла з життя 3 жовтня три роки тому. На рушнику багряно полум’яніли орнаменти улюблених Вірою Роїк червоних тонів, а за вікном дощ навіював сум і, як і тоді, кружляло над містом, падаючи на сірий асфальт і землю, жовте листя.


ВІДРОДЖУЄТЬСЯ ТКАЦТВО ГОЛКОЮ В СЦЕНІЧНИХ КОСТЮМАХ

- Ми привезли у Крим не просто виставку, а любов і частинку свого серця, - сказав учень Віри Роїк, вишивальник із Луцька Юрій Савка. – У цих вишивках – душа Волині,  і ми дуже раді, що наші зв’язки  з  кримськими народними майстрами, які розпочалися після зустрічі з Вірою Роїк у Будинку художника Сімферополя багато років тому, продовжуються, розвиваються і наповнюються новим змістом.

Це вже другий у нинішньому році приїзд волинських майстрів у Крим. У квітні вони брали участь у І Республіканській бієнале «Український рушничок» ім. Героя України Віри Роїк, а нині свою колекцію привезла Оксана Пузняк – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора з наукової роботи Волинської державної сільськогосподарської станції Інституту сільського господарства Західного Полісся НААНУ, кандидат біологічних наук. Вона складається з національних регіональних костюмів, обрядової атрибутики, зокрема весільних обрядових рушників, а також виробів із бісеру, які виготовили спільно з О. Пузняк її мама Мирослава Тимощук, сестра Тамара Домбровська і дочка Зореслава Пузняк.

 Витоки цієї родинної творчості знаходяться у весільних рушниках, виконаних технікою «аплікаційна гладь» ще їхньою бабусею. З них і почалося створення колекції, коли на початку 80-х років минулого століття М. Тимощук разом з іншими майстринями зацікавилася такою старовинною технікою вишивки, як занизування або ручне ткацтво голкою. Ця техніка з’явилася у ХІІІ - ХІV століттях у регіонах, де  населення займалося  в домашніх умовах ткацтвом. В її колористиці переважають червоні нитки з вкрапленнями синіх, зелених і чорних, а в орнаментах – зірки і ромби.  Від мами цю старовинну поліську техніку перейняли дочки Оксана і Тамара, в яких сьогодні вже є свої учениці. І коло їх продовжує збільшуватися. 

На її основі з використанням вишивки хрестиком у поєднанні з різними видами мережок О. Пузняк створила оригінальні жіночі та чоловічі костюми, сорочки, рушники в національному та сучасному стилях, а для вишивки по тканині бісером навіть винайшла власну техніку. Її дочка Зореслава, перейнявши від мами і бабусі всі техніки вишивки,  виготовляє ляльки-травниці, обираючи до їх складу оберегові трави Полісся. За всіма правилами збереження оберегових функцій виконуються нею і ляльки-мотанки на каркасі з льняної соломи. До цих саморобних іграшок  з особливим зацікавленням придивлялися наймолодші відвідувачі виставки і Оксана Пузняк прямо під час урочистої презентації провела для них майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки.

Ця творча волинська династія народних майстрів спільно з своїми друзями та учнями збирає по всій області старовинні речі, витвори різних ремесел. Після реставрації вони стають прикрасою «Світлиці», що діє при Національному музеї сільського господарства Волині в селищі Рокині поблизу Луцька. В її оформленні використано трави, створені з рослин дідухи, і багато молодих пар виявляють бажання здійснити тут  обряд одруження. А супроводжує його своїми піснями ансамбль «Журавка», в якому співає і сама Оксана Пузняк. У цьому році в червні він відзначив свій перший ювілей – п’ять років, на який приїхало багато аналогічних колективів з різних районів краю.

У Криму «Журавка» виконувала подвійну місію: демонструвала  сценічні костюми з вишивкою занизуванням і співала   народні пісні, пісні-присвяти, що і в наш час є на Волині невід’ємною складовою частиною багатьох народних і родинних свят, обрядових традицій.


РОЗПОЧАВСЯ ЗБІР КОШТІВ НА ПАМ’ЯТНИК ВІРІ РОЇК У СІМФЕРОПОЛІ

З Кримського етнографічного музею всі прибулі на скорботну в родині Роїків дату – треті роковини з дня смерті Віри Сергіївни Роїк перейшли в Кримську республіканську універсальну наукову бібліотеку ім. І. Франка. Там у залі мистецтв, де за життя видатної майстрині проходило багато різних заходів, виставок за її участю, відбувся вечір пам’яті. Він став своєрідною мережкою спогадів про людину, з якою кожен із виступаючих, перетнувшись колись на життєвих дорогах, залишився їй другом, колегою, учнем.

Віктор Тарахан, науковий співробітник Шевченківського національного заповідника у Каневі: -  Віра Роїк любила Канів. Вона кілька разів приїжджала до нас з виставками своїх виробів, багато з них подарувала в колекцію музею заповідника, зустрічалася  з жителями міста, проводила для них майстер-класи. У неї був був бездоганний смак як майстрині вишивки. Пам’ятаю, як вона негативно ставилася до «брокарщини» – безсистемного поєднання у візерунках ниток різних кольорів. Вона навчила багатьом вишивальним швам і мою дружину та двох дочок. Пам’ять про неї живе у Каневі.

Євгенія Логвиненко, журналістка з м. Лубен Полтавської області: - Вишивальниць багато в Україні, однак Віра Роїк унікальна тим, що сама створювала узори для своїх виробів і вкладала в них глибокий зміст. Я дивлюся  на її рушник «Мир», панно «Свято врожаю» – скільки в них мудрої філософії життя!

Місто Лубни, де народилася Віра Роїк, невелике, менше п’ятдесяти тисяч чоловік населення, але славне. Поблизу нього розташований чудовий за архітектурою Мгарський монастир. Саме це місце поет Борис Олійник, який також родом із Полтавщини, об’їздивши всю область, обрав для встановлення пам’ятника жертвам голодомору в Україні. Віра Роїк часто приїжджала сюди і сама, і з сином Вадимом.

У вересні цього року на будинку, де до війни жила сім’я Роїків, було відкрито меморіальну дошку з барельєфом Віри Сергіївни. З 1 січня 2014 року її ім’ям буде називатися Лубенська школа №7, в якій ще за життя майстрині було відкрито музей української вишивки. Так молоде покоління лубенчан  на прикладі Віри Роїк буде вчитися служінню Батьківщині.

Петро Вольвач, голова Кримського наукового товариства ім. Т. Шевченка: -  Віра Роїк народилася на Полтавщині, більшу частину життя прожила в Криму і своїм трудом вишивальниці, толерантністю в суспільстві сприяла об’єднанню кримчан на основі спільних інтересів, автономії  з Україною, прославляла українську культуру на півострові, в державі та світі. І меморіальні дошки на всіх будівлях у Сімферополі, пов’язаних з її ім’ям, - це свідчення поваги кримської спільноти до її творчості.

В пам’ять про перебування Віри Роїк на Волині і, зокрема на батьківщині Лесі Українки в селі Колодяжне Ковельського району, ансамбль «Журавка» виконав присвячену всім матерям пісню «Чебреці» та «Лесина казка». А у виконанні кримського співака, заслуженого працівника культури України Ореста Мартиніва прозвучали присвячені героїні пісні різних авторів, у тому числі присутнього на вечорі композитора В’ячеслава Боброва.

Вадим Роїк розповів про те, що зроблено кримською владою і родиною для увічнення імені Героя України Віри Роїк, яка своєю сподвижницькою вишивальною і художньою творчістю, виставковою діяльністю зайняла окреме і значиме місце в суспільстві та декоративно-прикладному мистецтві. У Сімферополі одній із площ присвоєно ім’я майстрині. Вона красива, однак на ній немає ще нічого, пов’язаного з цією присвятою. 

Нещодавно, за словами В. Роїка, це питання обговорювалося в міськвиконкомі і міський голова Віктор Агєєв пообіцяв оформити площу в стилі орнаментів Віри Роїк. Розглядалися й різні варіанти її пам’ятника. Родина підтримала ідею, яка ескізно виглядає так: Віра Роїк сидить у кріслі і вишиває. Реалізувати її планується в 2015 році до 105-річчя з дня народження героїні. Коштами обіцяють допомогти спонсори. Однак сума потрібна велика і на вечорі прозвучала пропозиція залучити до її збору громадськість. А його учасники  зробили перші грошові  внески у спеціально виготовлений для цього ящик з відповідним надписом. Надалі він буде знаходитися в Музеї української вишивки ім. Віри Роїк у Кримському етнографічному музеї і всі бажаючі зможуть внести  свою частку в спорудження пам’ятника цій простій і водночас славетній жінці.

Від’їжджаючи з Сімферополя, волинські майстри взяли з собою вироби кримської експозиції «Віра Роїк та її учні». Вони планують здійснити з нею вишивальне турне, провівши по три виставки на Волині та Рівненщині.

Валентина НАСТІНА

Категорія: Творчі зустрічі, тематичні заходи, вечори пам’яті, презентації | Переглядів: 691 | Додав: vikcentr