Головна » 2013 » Листопад » 25 » Прогулянка вулицями Сімферополя з Юрієм Портовим
15:42
Прогулянка вулицями Сімферополя з Юрієм Портовим
Місто - єдність несхожих, - говорив Арістотель. Однак люди, що зібралися в Кримській республіканській універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка на творчу зустріч з письменником-гумористом Юрієм Портовим, були настільки подібні в своїх почуттях до Сімферополя, що хотілося назвати його не світом, яким місто стає, за словами Лоренса Даурелла, коли ти любиш хоч одного з тих, що живуть у ньому, а всесвітом. І приводом для такого публічного освідчення в любові стала презентація двох його нових книг - «Среда обитания» та «Симферополь. Город, который я люблю».
Юрій Портов, справжнє прізвище якого - Рапопорт, живе тут все життя, за винятком перших двох років після народження в м. Гродному Білорусі та півтора року, коли служив в армії недалеко від Криму - в Чаплинці Херсонської області.
- Час - це така категорія, з якою не можна розлучатися, з нею потрібно жити, - говорить він. - Саме тому він і є головним героєм усіх моїх книг.
І як кожний новий день доповнює подіями та справами попередній, так і в його житті траплялися різні кумедні випадки, які він,  школярем  зачитуючись книгою І. Ільфа та Є. Петрова «Дванадцять стільців», у студентські роки та після закінчення Сімферопольського філіалу Севастопольського приладобудівного інституту майстерно використовував у складі  команди Клубу веселих і кмітливих. Вони їздили з друзями на змагання КВК, розповідали один одному веселі історії, які й дали йому основу для створення гумористичних мініатюр, що зазвучали в теле- і радіопередачах «С добрым утром!», «Кабачок 12 стульев», виконувалися на естраді Євгеном Петросяном, Юхимом Шифріним та іншими артистами розмовного жанру, друкувалися в журналах «Огонек», «Работница», під рубрикою «12 стульев» у «Литературной газете», вийшли п’ятьма власними збірниками.
Матеріал для двох нових презентованих книг також нагромаджувався роками в роботі Ю. Портова керівником студентського театру мініатюр, у редакціях газет «Крымский комсомолец», «Республика», «Южный курьер», державній телерадіокомпанії «Крим». Продемонстровані на екрані фрагменти його телевізійного проекту про вулиці міста, в рамках якого вийшло майже п’ятдесят передач, де він у легкій формі прогулянки з гумором та усмішкою досліджував історичне походження їх назв і відповідність їм внутрішнього змісту проживаючих на них людей, віртуально оживили опубліковані сторінки, а присутні в залі герої сюжетів, виходячи на сцену, доповнювали їх своїми розповідями та коментарями, що залишилися за кадром ефіру та друку.
Григорій Іоффе, заступник Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, колишній член команди КВК і журналіст, згадав, наприклад, історію з контрабасом, який вони удвох з Юрієм, що приїхав з армії в короткочасну відпустку додому, несли по вулиці ім. Павленка, доставляючи за призначенням, як вийшла перша книга під псевдонімом «Портов» і який був отриманий за неї гонорар.
- Книгу тоді було дуже важко видати, - сказав він, - але, незважаючи на це, оплата за літературний труд авторів у поліграфічних витратах була передбачена. Тепер же навпаки: видати легко, однак гонорару немає.
На межі таких контрастів, невідповідностей, а той парадоксів логіки автор встановлює власні причинні зв’язки, викликані конкретними особливостями та обставинами в суспільстві, і робить для читача умовиводи - серйозні й смішні водночас. Приміром, на вулиці Тургенєва, за його логікою, повинні жити лише жінки тургенєвського типу. На вулиці Дарвіна розмірковує про походження видів біосвіту, а на вулиці Горького застерігає сімферопольців, що архітектуру приміщення Національного банку України варто оглядати лише ззовні, бо всередині зберігаються великі гроші, а на них дивитися шкідливо. Рекомендує зайти всередину будівлі напроти, тобто в цирк, бо найбільше, на його думку, щастя, коли сміються діти. А як влаштовувати в своєму житті цирк, що привносить у нього радість та усмішку, підказав в інтерв’ю Ю. Портову на екрані, а зі сцени - всім присутнім у залі директор Сімферопольського державного цирку ім. Б. Тезікова, народний артист України Борис Тезіков.
Про що б не говорив письменник: з гордістю і гідністю про кращі пам’ятки архітектури, острівці культури і духовності, які потрібно зберегти, чи в’їдливо та ущипливо, лукаво примруживши очі, про символи помилок минулих керівників міста на зразок залишків стіни колишнього ресторану «Асторія», яку лише недавно було знесено і облаштовано на цьому місці сквер Республіки, - завжди у нього це виходить з гумором, по-доброму, бо і сам, за словами виступаючих,  добра людина. На нестандартні ситуації в громадському транспорті чи інші казуси на вулиці реагує фразою:«Це моє місто! Район не мій».
Нові книги Ю. Портова багато в чому присвячені минулій епосі в біографії Сімферополя, атмосферу якої допомогли відчути на презентації пісні у виконанні групи «Калейдоскоп». І виступаючі, в числі яких були як офіційні особи - Постійний представник Президента України в АРК Віктор Плакіда, міністр культури АРК Альона Плакіда, так і  давні та нові друзі - телеведучий Борис Левін, письменник і видавець Валерій Басиров, поет-бард Володимир Грачов та інші, дякували музі автора за це звернення до вуличок і будинків улюбленого міста, які рясніють іменами відомих людей. Це надихає, хочеться ні в чому не уступати колишнім знаменитостям, робити добрі справи незалежно від крісла, яке займаєш, не бути в себе вдома чужинцями, впорядковувати середовище проживання і зростати професійно.
У східних народів є вислів: сказане слово вилітає, а написане - залишається. Саід Енвер Йилдиз, генеральний директор фірми «Нові технології в освіті», під патронатом якої створена Сімферопольська міжнародна школа, у своєму виступі висловив подяку Ю. Портову за те, що включив розповідь про неї та деякі інші турецькі компанії, зокрема ті, що  працюють у сфері туризму, в свою книгу поряд із матеріалами про відомий за межами Криму завод «Фіолент», дитячий оздоровчий табір «Дельфін», що знаходиться в с. Піщаному Бахчисарайського району, до якого від Сімферополя - п’ятдесят кілометрів. При їх допомозі, а також почесного громадянина Сімферополя, його недавнього міського голови Геннадія Бабенка і випущена у видавництві «Доля» накладом п’ятсот примірників ця чудова книга.
Це не путівник і не видання в стилі краєзнавчої літератури, - зазначає сам автор в анотації. - І не збірник статистичних даних, не рекламно-інформаційний довідник типу «Приїжджайте, ми вас чекаємо!» І, звичайно ж, не науково-історичний трактат.
Свою книгу автор написав як журналіст, - сказав голова Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України Борис Фінкельштейн. І Сімферополь, за Ю. Портовим, це цілий світ з особливим міським середовищем, де багато людей  один одного знають, а він сам починає вітатися із зустрічними перехожими вже через п’ять хвилин прогулянки на пішохідній вулиці ім. Пушкіна. Жанр подорожніх  нотаток використовували у своїй творчості багато письменників світу. В українській літературі першою варто назвати повість Тараса Шевченка «Прогулянка з задоволенням і не без моралі».
Книга Ю. Портова «Симферополь. Город, который я люблю»,  обсягом 240 сторінок, ілюстрована великою кількістю фотографій, навіть зверстана двома колонками на аркуші, як журнал, що означає: за цим першим випуском будуть і інші. Документальний зміст у ювелірній літературній обробці автора набув культурної значимості як художній твір, а чудове поліграфічне оформлення надає йому статусу подарункового видання з шансом поповнити свій запас ерудиції. Тож  будемо читати і прагнути відповідати аналогу!



Валентина НАСТІНА
Категорія: Культура | Переглядів: 131 | Додав: vikcentr5203