Головна » 2013 » Травень » 13 » Радість і серця рідна пристань
14:45
Радість і серця рідна пристань
Якщо їхати одеською трасою по території Вінницької області і, не доїжджаючи межі з кіровоградськими землями, повернути праворуч, потрапляєш у місто Бершадь на річці Дохна, мальовниче, затишне, з переважаючою одно- та двоповерховою забудовою, характерною для більшості вінницьких районних центрів. Можливо, воно так і залишилося б лише N-им кілометром на карті України, якби не люди, що віками  селилися тут серед розкішної природи. Одних лише археологічних пам’яток у районі налічується 38, а про Бершадь як населений пункт відомо з 1459 року. Нині в ньому діють підприємства харчової промисловості, меблеве і швейне виробництва, медичний коледж, будинок культури і краєзнавчий музей.
Тут, за словами педагога із с. Джулинки, композитора і поета Володимира Івасика, жито сіють із піснею, передаючи в ній усі порухи власної душі. А праця над прикрашанням житла, виготовленням різноманітних побутових речей, повсякденного і святкового одягу із творенням своїми руками краси піднімалася до рівня мистецтва. Кращі зразки цієї народної палітри та культури демонструються в  краєзнавчому музеї, експозиціях музеїв історії Баланівки, композитора Родіона Скалецького у Михайлівці, картинній галереї Прокопа Колісника в Поташні.


 А нещодавно першу спробу її ширшого дослідження зробив Петро Маніленко, заслужений журналіст України, впорядкувавши літературно-мистецький альманах «Сузір’я бершадських талантів». Це об’ємне великоформатне видання обсягом понад чотириста сторінок з кольоровими вкладками фотознімків героїв розповідей та їхніх творів надруковано накладом одна тисяча примірників завдяки фінансовій підтримці керівників державних установ та організацій, промислових і сільськогосподарських підприємств, депутатів різного рівня, сільських голів  і приватних осіб.
«Подільський соловей», «чарівник музики і слова» – так говорили про Р. Скалецького, з ім’ям якого пов’язано в районі становлення і розвиток пісенно-музичної культури. Він народився у 1899 році в селі Михайлівка. Фахову освіту здобув в Одеському педагогічному інституті. Викладав українську мову, літературу і музику в школах Михайлівки, Ольгополя, Тульчина, у Вінницькому педучилищі, працював у Вінницькому інституті вдосконалення вчителів та педінституті. Музичне надбання Р. Скалецького складає близько шестисот творів, більша половина з яких надрукована у кількох збірниках пісень, зокрема, «Стелися, барвінку», «Щедрий вечір, добрий вечір». Він здійснив  обробку 24-х українських пісень про вечорниці. А коли читаєш у двотомнику «Весілля» (1970 р.) записаний композитором у  Михайлівні обряд одруження, відчуваєш місцевий колорит щирості та доброзичливості. За оцінкою спеціалістів, це був один із кращих описів весілля у радянський період.
Р. Скалецький записував пісні на радіо, здійснював обробку старовинної музики, працював з хоровими колективами. При Вінницькій філармонії з його ініціативи була організована капела бандуристів «Подільський вітерець». Її назва – від перших слів пісні композитора, яка більше двадцяти років звучала як позивні обласного радіомовлення. Згодом на основі капели був створений ансамбль пісні і танцю «Поділля». Нині ім’я Р. Скалецького присвоєно Бершадській дитячій музичній школі, а біля неї встановлено йому пам’ятник.
Бершадський край є рідним джерелом для багатьох митців різних жанрів, що всіма гранями свого таланту зберігають унікальну спадщину і традиції предків, розвивають їх особистим внеском у скарбницю духовних цінностей. Як діамант звучить на вокальному небозводі України голос Олександри Фоменко, солістки Одеської філармонії, народної артистки України.
Увесь світ знає Галину Струтинську з Бершаді. Вона, випускниця Київського циркового училища і Московської театральної академії, блискуче виступала як ілюзіоністка з фантастичними трюками майже в усіх країнах Європи, США, Японії, Австралії, а нині разом з чоловіком, британським коміком Санні Хензі працює в Берліні, в найбільшому шоу-ревю Європи.
Викладає живопис у Пряшівському університеті Словаччини Прокіп Колісник, заслужений художник України. З його ініціативи в рідній Поташні створено музей культури села та картинну галерею. Щороку тут проводяться мистецькі пленери, а сам художник здійснив презентації своїх двох книг есе  «Чисниця» та «Від першої особи самоти».
Пейзажі та натюрморти малює в години дозвілля, а ще – пише вірші, видавши збірником, Богдан Єгоров, колишній випускник міської школи №1, а нині ректор Одеської національної академії харчових технологій, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України. Підтримує видання книг земляків вчений-металург із Дніпропетровська, доктор технічних наук, двічі лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки Анатолій Овчарук.
Лауреатом багатьох літературних премій, у тому числі міжнародної ім. Марусі Бек (США, 2002 р.) стала поетеса Наталка Поклад, яка родом із Маньківки. Автором чотирьох поетичних збірок є дочка письменниці Ніни Ткаченко, що народилася в с. Лісничому, Олеся Білоцвіт. Вона живе нині в Австралії.
І цей перелік яскравих талантів, розповіді про яких вміщені в першій частині «Розкрилена творчість», можна продовжити іменами письменника, доктора сільськогосподарських наук Василя Троянського, поета-філософа Василя Думанського, художника Василя Корчинського, скульптора Степана Печеного, майстринь ткацького мистецтва – Фросини Пелих і Настасії Мандзенко. Майже двадцять аматорських колективів удостоєні звань «зразковий» і „народний”.
У творчих особистостей: педагогів і наставників - такі ж здібні учні та вихованці. Їхні поетичні твори з розповідями про авторів друкуються в альманасі у другій частині «Літературний зорепад» під рубриками «Мої книжки – моє багатство», «Поетична пектораль» і «Вірші звеселяють серця». Ролі дітей-близнят головних героїв художнього фільму «Криза» за однойменним романом письменника Володимира Яворівського , кілька епізодів якого знімалися Київською кіностудією ім. О. Довженка в селі Яланець на обійсті Марії Іванівни та Івана Кириловича Чорненьких, виконали вихованці бершадського міського дитсадка «Малятко», трирічні двійнята Ярослав і Назарій Синявські.
А на одному з фотознімків, розміщених у книзі, я побачила зовсім не подільську, а кримську географічну назву «Ялта». Виявляється, така річка протікає в селі М’якохід. З історією Бершадського району пов’язаний і життєпис видатної кримської вишивальниці, Героя України, заслуженого майстра народної творчості України Віри Роїк.
«Я щасливий, що мені вдалося по-новому відкрити це ім’я для подолян, - пише у своєму зверненні до читачів автор-упорядник альманаху «Сузір’я бершадських талантів» П. Маніленко, - зібрати матеріал про родовід жінки-легенди, чиї вироби зберігаються у музеях 44-х країн світу, і надрукувати його в книзі «Добридень, Березівко!»
З цього села родом її чоловік – Михайло Роїк. У 1925 – 1927 роках він працював головою сільської ради, потім служив в армії. Одружившись у 1935 році з Вірою Сосюрко, переїхав у її рідне місто Лубни на Полтавщині. З перших днів  Великої Вітчизняної війни він – на фронті. Пройшов бойовий шлях від Сталінграда до Варшави, за мужність і відвагу нагороджений багатьма орденами і медалями.
Віра Роїк побувала на Вінниччині кілька разів, зокрема в липні 2006 року під час виставкового туру містами України з нагоди 95-річчя від дня народження. Тоді в обласному художньому музеї за участю Всеукраїнського інформаційно-культурного центру відбулася її персональна виставка «Український рушничок», на якій демонструвалося близько ста декоративних виробів: панно, рушники, сорочки, серветки.
В альманасі вміщено розповідь про майстриню, її життєвий і творчий шлях, кілька знімків різних періодів, у тому числі зафіксований сином – Вадимом Роїком момент перетину матір’ю межі Вінницької області, а також фото площі її імені в Сімферополі. Друкуються віршовані присвяти людей різного віку та професій майстрині з книги «У вишиванках цвіт всієї України» та репортаж, опублікований у газеті «Бершадський край» 7 листопада 2012 року, про презентацію в краєзнавчому музеї виставки пам’яті Віри Роїк, організованої з ініціативи П. Маніленка. На ній експонувався рушник, один із перших, вишитих Вірою Сергіївною, її сукня, два наперстки, якими вона працювала, книги та газетно-журнальні публікації про її  творчість.
Вироби майстрині вишито на полотні простими нитками,  у колориті яких домінують червоні барви, її улюблені. Ще при житті їм було дано оцінку на вагу золота. І прізвище її викарбувано в італійському місті Барі, де покояться мощі Миколи Чудотворця, поряд з іменами папи Римського Іоанна Павла ІІ та Матері Терези також золотими літерами. Воістину для справжніх талантів не існує кордонів. Їхні пісні, музика, художнє слово чи рукотворне полотно без будь-яких віз і посольств досягають людських душ і сердець в усьому світі.
Валентина НАСТІНА


Категорія: Творчі зустрічі, тематичні заходи, вечори пам’яті, презентації | Переглядів: 695 | Додав: vikcentr