Головна » 2013 » Листопад » 14 » Вшануймо пам’ять жертв Голодомору!
13:03
Вшануймо пам’ять жертв Голодомору!

Дзвони не дзвонили, коли у 1932 - 1933 роках люди вмирали від голоду  на найродючіших українських землях - Наддніпрянщині, в самому серці України. В оселях, що ставали пустками без зернини, не було кому замовляти панахиду по покійниках. За тих людей, що з діда-прадіда жили на цій землі, обробляли її, ростили дітей, а потім були позбавлені права скористатися навіть вирощеними власними руками п’ятьма колосками, це було зроблено в наш час. Масовий голод того періоду визнано навмисно організованим, викликаним свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва союзної держави і республіки.

У ці листопадові дні у зв’язку з 80-ою річницею Голодомору і прийняттям Указу Президента України від 19 серпня 2013 року про гідне вшанування пам’яті його жертв ця трагічна  сторінка нашої історії знову була піднята з глибин на поверхню і стала предметом обговорення в громадянському суспільстві. Як і передбачено в Указі, планується проведення 23 листопада - у День пам’яті жертв голодоморів - жалобних заходів у населених пунктах за участю представників органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості, організація тематичних виставок архівних документів, фотоматеріалів, творів мистецтва та літератури, а також виступів творчих колективів, діячів культури і мистецтв.

У Криму, населення якого також пережило голод, тільки на  десять років раніше — у початковий період встановлення радянської влади на його території у 1921 — 1922 роках, до цього часу немає пам’ятного знака його жертвам. І на засіданні Громадської ради при Раді міністрів Автономної Республіки Крим голова Української громади Криму Владислав Хмеловський запропонував розглянути можливість і визначити місце для його спорудження.

Ця трагедія стала наслідком спланованої конфіскації врожаю зернових та всіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади.  Населення  сіл Харківщини, Полтавщини та інших центральних областей України масово вмирало від голоду, а керівництво країни, маючи значні запаси зерна в резервах, здійснювало в цей період його експортні поставки, забороняло і блокувало виїзд голодуючих людей  за межі республіки, відмовлялося приймати допомогу для них з-за кордону. Масове вбивство людей штучним голодом впродовж десятиріч не лише замовчувалося. Про нього взагалі заборонялося будь-де згадувати. Для порівняння: голод на Поволжі у 1921 - 1922 роках та під час блокади міста Ленінград німецько-фашистськими загарбниками в період Великої Вітчизняної війни висвітлювався в радянських засобах масової інформації та історичній літературі.

У 2003 році український парламент назвав, а в 2006 році офіційно визнав Голодомор 1932 - 1933 років геноцидом українського народу. Це визначення підтримати 24 країни світу. Проте ряд політиків, у тому числі й Криму, не поділяють такої точки зору, аргументуючи свою позицію тим, що серед загиблих були не лише українці, а й росіяни, а голод був у той період і в Україні, і в Росії. Його спричинили жорсткі сталінські методи здійснення політики розкуркулення і колективізації.

Цей біль торкнувся багатьох сімей незалежно від їх національності. У багатьох кримських родинах є ще живі очевидці тих жахливих подій, яким дивом вдалося врятуватися. Вони розповідають нам, нинішнім поколінням, про такі нелюдські муки людей і відчай, про які не прочитаєш у жодному підручнику історії. І хоч у цієї трагедії був політичний підтекст, на засіданні Громадської ради закликали представників об’єднань громадян, національно-культурних товариств та організацій не переходити на національні орієнтири там, де вирок жертвам виніс голод.  

Просто запалімо 23 листопада о 16-ій годині свічки і разом з усією Україною хвилиною мовчання вшануймо пам’ять померлих і животворному образу хліба вклонімося. Хай він завжди буде у всіх нас на столі!

Валентина НАСТІНА

Категорія: Творчі зустрічі, тематичні заходи, вечори пам’яті, презентації | Переглядів: 234 | Додав: vikcentr