Більше двадцяти концертів провів з 17 червня по 10 липня протягом гастрольного турне в Південній Кореї Севастопольський симфонічний оркестр під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Володимира Кіма. В його складі грав відомий контрабасист, який п’ять років працював у симфонічному оркестрі Судецької філармонії (Польща), а з Кримським симфонічним оркестром та іншими музичними колективами побував на гастролях у багатьох країнах світу, заслужений працівник культури України, завідувач культурно-освітнього відділу Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Богдан Безкоровайний. Після повернення він поділився своїми враженнями про поїздку.

- Розкажіть, Богдане Миколайовичу, як добиралися з Криму в цю далекосхідну країну?

- З Сімферополя летіли до Ташкента аеробусом-320, звідти до Сеула – на «Боїнгу-767». Всього ж наша група з більш як тридцяти чоловік провела в польоті одинадцять годин. Ми були єдиною командою, основу якої складали кримські музиканти. До нас приєдналися оркестранти з Донецька, Хмельницького, Запоріжжя, Одеси і два – з Польщі. В групі контрабасів зі мною грав талановитий музикант з досвідом роботи концертмейстером у Каїрській опері Єгипту, заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим Василь Шинкаренко.

- Які перші враження після приземлення в південнокорейській столиці?

- Сеул нас зустрів дощем, однак нам не довелося розкривати зонти. Аеропорт, який за величиною є другим у світі, сконструйований таким чином, що пасажири прямо з літака без трапу потрапляють у спеціальний тунель, по якому проходять усередину приміщення. Звідти через кожних п’ять хвилин курсує автоматизований електропоїзд без машиніста, що відвозить усіх до виходу. Там на нас чекав автобус, який обслуговував оркестр протягом усього періоду гастролей. Їх здійсненню та рекламі у вигляді яскраво оформлених афіш, буклетів, оголошень у місцевих газетах посприяв відомий у Республіці Корея диригент, композитор та організатор музичних фестивалів Кім Йонг Кейн.

- З яких музичних творів складалася програма ваших виступів?

- Ми знали, що корейці дуже люблять класичну музику, і включили в репертуар оркестру майже шістдесят творів. Назву лише декілька з них: симфонія №6 «Пасторальна» та увертюра «Егмонт» Л. Бетховена, фортепіанний концерт Е. Гріга, концерти для флейти, валторни, гобоя В. Моцарта, концерт для віолончелі Е. Ельгара та інші.

Виступали у найпрестижніших залах, облаштованих на високому технічному рівні з прекрасною музичною акустикою та музичними інструментами, міст Бусан, Еденбеллі, Кванджу, Вандо та інших. Три концерти відбулося в Сеулі. На одному з них побували посол України в Республіці Корея Василь Мармазов і консул Дмитро Комков.

Сольні партії на фортепіано, зокрема в концерті №1 П. Чайковського, виконував піаніст з Донецька Олексій Коваленко. У супроводі оркестру співала молода вокалістка з Севастополя Світлана Мамонтова, у виконанні якої прозвучали «Застольная» з опери Дж. Верді «Травіата», «Севастопольский вальс» Костянтина Лістова, «Миллион алых роз» Раймонда Паулса та інші мелодії. Оркестр зіграв і багато творів класичної корейської музики, вокальні партії з яких під наш акомпанемент виконував відомий у країні співак Янк Са Ік.

- Про корейську музику ми в Україні не знаємо зовсім. Яка вона?

- Я сам відкрив її для себе лише зараз. Це музика надзвичайної краси, душевна, світла і чиста, як роса. Слухові відчуття музичних тонів на Сході значно тонші, ніж у європейців. Тому й інструменти, їх кількість і звучання в оркестровому та ансамблевому складі дуже відрізняються від наших. Однак останнім часом і там усе більший інтерес викликає європейська музика.

- Пріоритет яким інструментам надає молодь?

- Популярністю користуються скрипка, віолончель і фортепіано, грі на яких навчаються з раннього дитинства. Наприклад, у концерті нашого оркестру в одній із корейських спеціальних музичних шкіл нарівні з дорослими складну класичну програму виконували й діти віком від шести до п’ятнадцяти років.

Кожного року музичні заклади випускають до однієї тисячі молодих спеціалістів, що свідчить про високий рівень музичної культури в цій державі. В Сеулі, приміром, є цілий квартал з магазинами музичних інструментів, якісних і добротних. Вони поділені на спеціалізовані та загальні, де можна замовити необхідний інструмент будь-якої доступної покупцеві вартості – струнний, духовий, клавішний.

- Богдане Миколайовичу, ви розповіли про Південну Корею музичну, а яка вона з туристичного боку?

- Мене ця країна вразила насамперед природною красою. Гори вкриті пишною зеленню, стрімкі ріки – з чистою, прозорою водою. І якщо Японія для нас – країна, де сходить сонце, то Корею називають країною ранкової роси.

По-друге, потрібно відзначити працьовитість її людей. Ми об’їхали з концертами всю країну з півночі на південь, із сходу на захід і всюди бачили старанно оброблені ландшафти землі. Жодна її частина не пустує, навіть невеличкі клаптики на галявинах лісових масивів засіяні або засаджені переважно рисом чи гірким перцем.

Країна багата на водні ресурси, тому повітря там вологе. Дощі ідуть так часто, що наші промоклі речі не встигали просушуватися за день. А ще я побачив, що по всьому узбережжю доступ до моря вільний, немає таких загорож, як у Криму.

У Південній Кореї добре розвинена інфраструктура доріг, є багато тунелів і мостів. Корейці – великі патріоти своєї країни, оберігають довкілля і шанують свою історію. Ми побували на екскурсіях у декількох буддійських храмах, краєзнавчому музеї одного з гастрольних міст і на місці скупчення близько двадцяти курганів, подібних до скіфських. Всередині вони вимощені камінням, а стеля – з великих плит, засипаних зверху землею.

- Ми знаємо корейську кухню, як дуже гостру. А що було у вашому щоденному меню?

- Ми харчувалися на лижній базі поблизу міста Бусан, де проживали. Бували після концертів у ресторанах. У меню там багато рибних страв, морепродуктів, салатів із зеленню та рису. Хліб також рисовий, несолоний, а пшеничного немає зовсім. Тістечка і торти пісні, несолодкі. Все це запивається простою водою.

Нам як європейцям столи сервірували з ложками і виделками, однак самі корейці їдять страви паличками. Багато учасників нашої музичної групи також почали користуватися ними, щоб краще відчути східну екзотику. І до кінця гастролей це у них непогано виходило.

Спали ми, як і всі корейці, на спеціальних матрацах на підлозі. Купуючи в магазинах шкатулки із зображеннями Кореї та інші сувеніри на згадку, розібралися в валютному курсі: одна тисяча корейських вон – вісім гривень або один долар США. Ці пам’ятні речі, афіші з фотознімками оркестру, спільні з корейськими диригентами та артистами виступи назавжди залишаться для нас спогадом про двадцять чудових днів, наповнених музикою з ліричним мелодизмом країни ранкової роси.

Валентина НАСТІНА