Яків Іванович Щоголів народився 5 листопада 1823 року в Октирці, що на Харківщині, в дворянській сім'ї. Навчався в Охтирській повітовій школі, закінчив Харківський університет (1848 р.) і працював у різних установах канцеляристом.

Друкуватися почав від 1840-го в «Літературній газеті», «Вітчизняних записках», альманасі «Молодик». Далі його творчість тривала зі значними перервами. Головним джерелом натхнення Щоголіва була поезія Т.Г. Шевченка і фольклор.

Яків Щоголів, якого звуть «спізненим романтиком», оспівував у своїх поезіях давні часи, давній побут, красу природи, якої ще не торкалася рука людини. Часто тужив за дитячими літами, які щасливо провів під пильним поглядом ніжної матінки.

Згодом поет облишив державну службу в канцелярії губернатора і жив у тісному родинному колі, далеко від гомону світу. Багато уваги приділив сім'ї, дітям, які завдяки цьому добре розумілися на поезії та заохочували батька до подальшої творчості.

1883 р. Яків Щоголів видав збірку поезій «Ворскла»,а 1898 р., у день похорону поета, вийшла його збірка «Слобожанщина».

За життя поет зазнав чимало лиха, поховав дочку і сина, на старості літ сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові. Залишив чималу літературну спадщину, багато віршів поета стали піснями.