Символіка - характерна ознака творчості кримськотатарського художника Асана Бараша (Сейдаметова) простежувалася і в концепції його персональної виставки, що демонструвалася в кінці жовтня - на початку листопада  в Кримській республіканській організації Національної спілки художників України і  приурочувалася власному піввіковому ювілею. Експозиція налічувала п’ятдесят картин -  стільки ж, як і років. І ця багатозначна закодованість змушувала глядача з перших хвилин огляду думати над змістом узагальнених уявою і пензлем художника образів і композицій, вражала незвичайністю сюжетів з фантастичними фігурами не то інопланетян, не то клітинних, амебоподібних істот («Десерт») чи людей, як вівці («Кульбабки»). Їх можна осмислювати і трактувати як реальність і містику: знаки, символи, сни...

У цьому дивовижному образотворчому середовищі, де бачимо і станкові реалістичні картини, і стилізовані в манері наїву фантазії, немов кадри зарубіжних трилерів, поєднуються образи і кольори декоративно-площинного східного живопису з експресією почуттів Заходу, для якої характерні складні емоційні стани, болісна жага  ідеалу і гармонії світопорядку в той час, як він, цей світ, щоденно роздирається сонмом протиріч і відчуттям катастроф. Щирість і відвертість, чистота і висока естетична значущість ліній і фарб пов’язані з коренями автора в східній народній культурі.

А. Бараш народився в Ташкенті. Там  закінчив Республіканське художнє училище ім. П. Бенькова і відділення монументального живопису театрально-художнього інституту. У Крим переїхав в 1992 році і поселився спочатку в с. Щасливому Бахчисарайського району, яке називалося раніше Озенбаш, що в перекладі з кримськотатарської мови означає «село біля джерела»,  звідки родом були його предки. Він вивчав традиції свого народу, його побут, свята і звичаї. І ця своєрідність кримськотатарської культури, повернення народу з депортації, облаштування і нове життя відображені художником яскравими і виразними національними мотивами в жанрових картинах, пейзажах і натюрмортах, створених протягом останніх двадцяти років.

Автор виражає своє захоплення працьовитістю і трудолюбством людей, щасливими сім’ями і свою вважає однією з них: у нього ростуть троє дітей. В умовній мові образотворчого мистецтва смислове навантаження переднього плану він покладає на людей, тварин, птахів і комах. Наприклад, скрупульозно, до найдрібніших деталей малює бджолиний рій, осине гніздо у вигляді соняшника.

- Відмовившись від розповідності, Асан Бараш створює образи, в яких гротеск, іронія і нещадна правда спонукають думати, переживати і співпереживати з автором, - говорить мистецтвознавець, завідувач виставково-експозиційного сектора Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Ельміра Черкезова.

І це почуття відповідальності за світ навкруги, який потрібно берегти, філософська глибина і біль легко прочитуються в алегоріях, метафорах та інших формах думки автора. Щоб розбудити в нас дух, піднятися над повсякденністю, він звертається до загальнолюдських цінностей з вічними темами боротьби добра і зла, світла і пітьми... Драматизмом і криком відчаю проникнуті  твори останніх років: «Рабство», «Благання», «Дзеркало», «Вандалізм». За його художніми розробками можна ставити діагноз суспільству, отримувати соціально гострі уроки з минулого, щоб знайти вихід із цивілізаційних тупиків і мріяти про майбутнє.

Після переїзду в 2007 році з сім’єю в  Бахчисарай А. Бараш створює серію наповнених поетичною чарівністю пейзажів «На Південному березі», «Кипариси», натюрмортів з квітами - ірисами, хризантемами, айстрами. Вони демонструють нам красу світу, звертають увагу на крихкість природи і людини в ній.

З успіхом відбулися персональні виставки художника в багатьох містах Криму: Сімферополі, Севастополі, Алушті, Саках, Бахчисараї, в одній з картинних галерей США, а його роботи поповнюють приватні колекції любителів образотворчого мистецтва різних країн.

Нова виставка, що вражає масштабністю замислу, гіперболізованими акцентами на негативних явищах і вадах суспільства, великим форматом картин на півстіни в трьох експозиційних залах першого поверху Будинку художника в Сімферополі, за висловом виступаючих на відкритті колег-художників, - це поле, на якому думається про плинність людського буття, це сад Бараша, який розквітнув на кримській палітрі.

Сам же художник про себе говорить:

- Ділюся з глядачами тим, що мене турбує, чим я живу.

І ця правда - основа, ядро його художньої творчості, до невеликого зрізу якої, без декоративної пластики та графіки, дала можливість доторкнутися ювілейна експозиція.

Валентина НАСТІНА