Шумлять, прокидаючись із ранньою зіркою, нові широкі проспекти і вузенькі вулички старих кварталів, дзвінку мелодію виводить потік Салгіра, даруючи свою красу, прохолоду в обрамленні тінистих алей і воду – основу життя місту, що трудиться, творить, пам’ятає тих, хто, себе не жаліючи, відстоював щастя і мир на землі. Мелодією з такими словами відкривається збірник «Тобі, Сімферополь, я пісню співаю» композитора, заслуженого діяча мистецтв Автономної Республіки Крим В’ячеслава Боброва. Його презентація відбулася в перший день літа в білій залі Кримської філармонії і стала   музичним подарунком  автора ювілею міста,  230-річчя якого  відзначатиметься в наступному році.

Здрастуй, місто світлої мрії!

- Це ваше улюблене місто? – запитую композитора.

- Їх у мене два:  Сімферополь і Сєвероморськ Мурманської області, де прослужив музиці чверть віку. Цим двом столицям – південній і флотській присвятив своїх дванадцять нотних збірників – порівну по шість кожній із них. І люблю їх щиросердно однаковою мірою.

А могло бути ще й третє – уральський Магнітогорськ, звідки трирічною дитиною В. Бобров переїхав з батьками в Крим. Навчався у Сімферопольській ЗОШ №13 і музичній школі №1 грі на скрипці. В музичному училищі ім. П. Чайковського вдосконалювався як інструменталіст і теоретик музики, а повністю сформувався як музикознавець у Харківському інституті мистецтв, здійснив перші дослідні проби в композиційній імпровізації. З цим освітнім багажем і відбув служити на Північний флот.

В ансамблі пісні і танцю з чисельним складом сорок чоловік, вокальною і хореографічною групами, читцями і звукооператорами перед ним, керівником оркестру, військові командири ставили завдання виконувати все аж до співу.

- Та я ж не вчився вокалу, - заперечував він.

Однак його не чули, бо в армії і на флоті є слово «потрібно». І довелося йому там самому писати сценарії, нові пісні до святкових і різних тематичних концертних програм, здійснювати їх аранжування, працювати над фрагментами музичних і танцювальних номерів.

- Моє покоління виросло  на піснях І. Дунаєвського, О. Пахмутової, Т. Хрєннікова, А. Петрова, В. Соловйова-Сєдого до кінофільмів, - говорить В. Бобров. – Ми ввібрали  в себе цю класику, і на її основі сформувалася й моя композиторська творчість.

Вона передбачає дві умови: змістовні вірші та виразну мелодію. Їх гармонія стала прикметною ознакою   пісенного збірника «Здрастуй, флотська столиця!» молодого автора. Серед його пісень військово-патріотичного характеру доволі ясно в деяких ліричних мелодіях проявилася романсова стилістика з щирістю, правдивістю і ніжністю почуттів, непідвладних ні простору, ні часу.

Більш глибоко і ґрунтовно проникнути в стихію цього жанру, що, як найкраще вино, повинен настоятися на віці, В. Боброву допомогла робота концертмейстером у клубі любителів романсу «Віра. Надія. Любов». Його музично-поетичні вечори в дзеркальному залі Сєвероморського будинку офіцерів користувалися незмінним успіхом у жителів. На прохання членів клубу композитор написав романс з такою ж назвою, який став його музичною емблемою і візитною карткою. Згодом з ініціативи активістів клубу і при підтримці адміністрації Будинку офіцерів він видав збірник, в який ввійшли близько двадцяти вокальних творів – романсів і близьких за музичним стилем до романсової лірики пісень для голосу і фортепіано.

Повернувшись із Заполяр’я в південні широти в 1992 році, композитор продовжив роботу в цьому жанрі. Поетична палітра його музики – зміст, тематика і коло образів – помітно збагатилася. Співавторами стали відомі кримські поети – Анатолій Пакшин, Ніна Зейська, Алла Самофалова та інші. Романси ввійшли в репертуар солістів і творчих колективів Кримської філармонії – народної артистки України Марини Семенової, заслужених артистів АРК Людмили Румянцевої і Семена Вербицького, лауреатів міжнародних конкурсів Людмили Васильєвої, Марини Гіман, Наталії Решетової, вокального тріо «Слов’яночки», багатьох юних співаків – студентів вузів та учнів музичних шкіл.

Для будь-якої пісні дуже важливо знайти свого виконавця. Наприклад, романс «Остання любов», створений п’ять років тому, співали різні артисти. Однак лише коли його включила в свій репертуар народна артистка України Олена Басаргіна, він зазвучав по-новому так, що став нині найбільш популярним у слухачів.

Подібна доля і в романсу «Моя срібна радість», присвяченого композитором своїй матері, якій нині 96 років. Він знайшов  свого виконавця тільки після повернення  в Крим  всесвітньовідомого тенора Миколи Назарова. В його інтерпретації романс заблищав усіма гранями, зігріває серця і душі людей. 

У зв’язку з тим, що перший збірник романсів був виданий у Сєвероморську невеликим  тиражем і до Криму майже не дійшов, у композитора виникла ідея другого видання, яку він реалізував завдяки підтримці друзів, співавторів-поетів і колег-музикантів. Зміст нового музично-поетичного альбому істотно розширений і доповнений, оновився його дизайн. І тепер варто перегорнути лише перші його сторінки, як відразу відчуваєш чаруючі подих звуки мелодій і поетичного слова.

Під небом голубим наш півострів Крим

Головною темою кримського періоду творчості В’ячеслава Боброва стала чудова природа півострова і натхненна праця його людей. Приміром, його пісню «Аліє» про кримськотатарську дівчину з таким ім’ям на слова Ольги Тимохіної записав на диск і виступив з нею на Всеукраїнському конкурсі «Червона рута» студент Кримського університету культури, мистецтв і туризму Олексій Чирков.

- Я цією піснею можу пишатися, - сказав мені В. Бобров.

А заключний рядок із пісні «Земле моя кримська» на вірші Данила Кононенка дав назву його першому кримському збірнику – «Славлю тебе піснею, мій Крим!». Продовжується розпочата п’ять років тому співпраця з Петром Вольвачем, що завершилася створенням україномовної пісні «Біле місто над тихим Салгіром». Нещодавно композитор передав для прем’єрного виконання співаку Оресту Мартиніву ще одну пісню на слова цього автора – «Батьківський сад». Саме виконавець пісні у творчому тріо композитор-поет-співак ставить останню крапку в роботі над новим твором. Його рекомендації щодо мелодики та найбільшої інтонаційної виразності В. Бобров завжди враховує в кінцевому варіанті мелодії.

Як педагог, що півстоліття працює з дітьми:  концертмейстером у Республіканському центрі дитячої та юнацької творчості, методистом у Республіканському науково-методичному центрі  культури, мистецтв і народної творчості, у складі журі республіканського фестивалю «Живі джерела» об’їздив усі регіони півострова, він увесь цей період пише пісні для юних. Двадцять п’ять із них було об’єднано за трьома розділами: «Шкільний причал», «Здрастуй, море!» і «Пісенна мозаїка» в збірник «Дзвінкі  пісні дитинства» і видано при сприянні Міністерства освіти і науки АРК тиражем п’ятсот примірників. Він сьогодні затребуваний вчителями музики та учнями, а пісні з нього звучать на всекримських і міжнародних конкурсах.

Володіє просторами райдуга узорів

Значний життєвий відрізок у часі і нотний сплеск у музиці поєднав В. Боброва з поетом Євгенієм Веремеєнком. Це він подзвонив по телефону другу ввечері 2007 року напередодні Дня Конституції України.

- Є ідея завтра вдень зайти до Віри Роїк, - сказав він. – Привітаємо її із святом і присвоєнням почесного звання Героя України, а заразом обговоримо один цікавий творчий проект. Попередня домовленість у мене є.

В. Бобров з радістю  погодився, і вранці наступного дня вони зустрілися в центрі міста, купили квіти, фрукти, доїхали маршруткою до невеликої площі, яка тепер названа ім’ям Віри Роїк. Без особливих труднощів знайшли необхідну вулицю і дім, де вона жила. Піднялися на третій поверх.

Двері відчинила в розкішній українській вишиванці сама Віра Сергіївна, з доброю, теплою усмішкою запросила бути її гостями. Так відбулося їхнє знайомство в атмосфері щирої гостинності та  затишку в квартирі, інтер’єр якої оформлений з високим художнім смаком, а одну з двох її кімнат можна назвати, за словами В. Боброва, домашнім музеєм. Тут зібрано все, що особливо дороге господині: численні сувеніри, подарунки, грамоти, дипломи, книги, альбоми, фотографії, нагороди, картини і портрети.

Мова зайшла про пісню, присвячену Вірі Сергіївні. Вона зацікавлено обговорила її майбутній конструктивно-сюжетний зміст. Пройшов деякий час, і Є. Веремеєнко написав вірш «Вишивальниця Віруня». Після того, як його схвалила сама героїня, поет передав композитору для музичного втілення.

- Зазвичай я починаю роботу над піснею з того, що повільно та співуче вчитуюся в поетичний текст, - розповідає В’ячеслав Якович. – Який поетичний рядок зазвучить, заспівається, йому і суджено стати тим інтонаційним зерном, з якого потім «виросте» мелодія.

Такими рядками в цьому тексті стали слова приспіву:

Звездный вальс… Пятиконечная звезда горит.

Звездный вальс…И без утайки сердце говорит:

Вышивальщица Веруня, нет другой такой.

Чудной ниточки колдунья – я поклонник твой.

Пісня була написана швидко, в єдиному пориві натхнення. Заспів вийшов у стилі задушевного романсу, а приспів – у характері блискучого ліричного вальсу. Її прем’єра відбулася вже без Є. Веремеєнка, який у жовтні того ж року несподівано пішов з життя.  На презентації у Центральній міській бібліотеці ім. О. Пушкіна музично-поетичного альбому «Полюбіть наш Крим», в який ввійшли сімнадцять пісень, створених В. Бобровим у співдружності з поетом, у тому числі й «Вишивальниця Віруня», першим виконавцем пісні став молодий, однак уже добре відомий у Криму співак, лауреат міжнародних конкурсів Федір Марченко. Вона прозвучала у присутності Віри Сергіївни, як кажуть, на одному диханні і викликала захоплення, емоційну реакцію слухачів. Після концерту композитор і виконавець сфотографувалися із своєю пісенною музою на пам’ять.

На урочистому вшануванні Віри Роїк у зв’язку з її 99-річчям у залі Кримської республіканської універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка В. Бобров привітав іменинницю інструментальною музикою, загравши на фортепіано один з її улюблених творів – «Місячний вальс» І. Дунаєвського.

Свою другу пісню, присвячену Вірі Роїк – «Мелодії на Вашім полотні» на слова Лариси Ярмоленко та Івана Редчиця, В. Бобров написав  уже після того, як пройшли біль і гіркота від втрати видатного майстра української вишивки і з’явилося усвідомлення непоправної втрати. Виконанням Ф. Марченком цієї пісні у супроводі хореографічної композиції на українські теми студентів Кримського університету культури, мистецтв і туризму завершився ювілейний вечір пам’яті Героя України Віри Роїк у Кримськотатарському академічному музично-драматичному театрі, присвячений 100-річчю з дня її народження. В його організації та проведенні взяв участь ВІКЦ.

Почуті композитором у чарівних узорах українських рушників майстрині мелодії тепер завжди звучатимуть на просторах нашої землі. Вони записані на двох дисках, художньо оформлених з фрагментами створених нею мережок і малюнків. Їх ноти друкуються в пісенних збірниках.

Світ відкритий і повний перспектив

А ще одне творче амплуа В. Боброва як неординарної особистості викликало в мене асоціацію з колекціонуванням Вірою Роїк наперстків. До її збільшення він також приклав свої руки. Знаючи, що композитор багато років працював у Заполяр’ї, а нині там живуть його син і дочка, солістка військового ансамблю пісні і танцю, двоє внуків, Віра Сергіївна поцікавилася:

- Чи є у вас можливість замовити на Півночі для моєї колекції наперстки з якого-небудь місцевого матеріалу, наприклад,  оленячого рогу?

В. Бобров негайно зателефонував своїм друзям у Мурманськ і дізнався, що в столиці кольських саамів – невеличкому селищі Ловозеро, в самому центрі Кольського півострова на березі живописного озера діє цех з виготовлення сувенірів з природних матеріалів.

Все далі було справою часу і техніки. Саамські майстри надіслали цілий ансамбль із трьох наперстків різної величини, виготовлених з різних природних матеріалів, у тому числі оленячого рогу. На кожному з них  вигравійована саамська атрибутика: північний олень, чум (житло саамів), дім... Віра Сергіївна із сином Вадимом з радістю розмістили їх у вільних місцях своєї сувенірної вітрини.

В’ячеслав Бобров - також колекціонер, тільки предмет інтересу в  нього інший, пов’язаний з його професією музикознавця. Це – автографи. Свій перший автограф він отримав від  віолончеліста Мстислава Ростроповича в 1970 році випускником Харківського інституту мистецтв. Потім, працюючи позаштатним кореспондентом газети Північного флоту «На страже Заполярья» в Сєвероморську, в якій вів суботню рубрику «Хроніка культурного життя», часто не стільки за завданням редакції, скільки за покликом творчої душі не просто бував на концертах відомих виконавців і колективів, брав інтерв’ю, а й спілкувався з ними і отримував на пам’ять автографи. Їх подарували йому з добрими побажаннями музиканти, співаки, актори, поети, композитори, майстри естради, чиї імена відомі не лише в нашій країні та на пострадянському просторі, а й ввійшли в історію світової культури:  Борис Штоколов, Леонід Коган, Роберт Рождественський, Олександра Пахмутова, Аркадій Райкін, Олег Лундстрем, Василь Лановий, Махмуд Есамбаєв... 

З кожним розчерком пера пов’язана цікава, невигадана історія. Незабутні враження в нього залишили в пам’яті зустрічі з композиторами Володимиром Шаїнським, Євгенієм Крилатовим, Ігорем Лученком, Веніаміном Баснером та іншими. Коли їх назбиралося більше півсотні, В. Бобров видав незвичайним та оригінально оформленим каталогом «Автографи пам’яті», в заключному розділі якого – «Кримська колекція» свої записи зробили композитору Віра Роїк та інші особистості, велич і значимість яких оцінили сучасники, якими  захоплюватимуться нащадки. Серед них – композитори Алемдар Караманов та Едем Налбандов, співак Юрій Богатиков, поети Олександр Аде і Тетяна Зикова, на слова якої В. Бобров створив пісні, видані збірником «Вересень у Криму», хореограф Ельзара Асанова, актори Валерій Шитовалов і Валерій Карпов, бард Костянтин Фролов.

У піснях В. Боброва в мініатюрі сконцентрована вся наша земна планета, а ще одна космічна твердь з назвою «Юрій Богатиков» зазвучала в його музичному трактуванні  піснею на вірш Є. Веремеєнка «Планета, як пісня».

- На небі зірок багато, а на землі їх немає стільки, - говорить В. Бобров, - Лише людей, які залишили слід у моєму житті, я вважаю зірками. Вони чисті та світлі душею і помислами.

- Яку з своїх пісень вважаєте кращою?

-Затребувані всі, але моя краща пісня ще попереду.

- На шлягер розраховуєте?

- Значна частина моєї творчості пов’язана з патріотичною темою, але лірика мені ближча. Написав декілька мелодій і в сучасній стилістиці.

- Що в найближчих планах?

- Завдання ставлю конкретні та реальні. Хочу озвучити до ювілею Сімферополя всі нотні рядки шістнадцяти пісень із присвяченого йому збірника. Вже записано частину фонограм. Є цікаві поетичні тексти для нових пісень і романсів. Це -  проекти на осінь.

В. Бобров після нашої розмови поспішав на репетицію в Кримську філармонію, де працює концертмейстером. Він пішов, а світло істинного мистецтва залишилося, і його хочеться зберегти в собі назавжди.

Валентина НАСТІНА