Угорські родинні корені має екс-президент Франції Ніколя Саркозі. А в Криму за даними останнього перепису проживає близько двохсот угорців. Найбільш масове їх переселення на півострів відбулося в 50-х роках минулого століття. Угорські прізвища є в назвах двох вулиць у Сімферополі – революціонера і державного діяча Бела Куна та письменника Мате Залки. Їхні біографії пов’язані з перебуванням та діяльністю на території колишнього Союзу в першій половині ХХ століття. А в нинішній час багатовікові традиційні зв’язки з Угорщиною наповнюються в Україні новим змістом євроінтеграції, у тому числі в галузі культури, про який говорили у своїх виступах на відкритті виставки Почесний консул Угорщини в Криму Віктор Павленко, директор музею Ірина Вдовиченко, генеральний директор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Владислав Єрмаков, голова Кримського угорського товариства Володимир Фруслов.

Кримські художники, за словами Олександра Іванченка, завідувача кафедри книжкової графіки та дизайну друкованої продукції Кримського інституту інформаційно-поліграфічних технологій Української академії друку, давно знають творчість талановитого угорського живописця Арі Мадьяр, яка в ці дні відзначає своє 70-річчя. Її професія – болгарська філологія. Вона працювала гідом-перекладачем. Займаючись перекладами художньої літератури, сама захопилася поезією, написала понад шістсот віршів, частина з яких опублікована. Здійснила переклад угорською мовою віршів відомого кримськотатарського поета Бекіра Чобан-заде, який майже сто років тому жив і творив у Будапешті.

В останніх двадцять років головним заняттям у житті А. Мадьяр стає живопис. Вона закінчує дворічні мистецькі курси у Відні, малу академію мистецтв ім. Ласло Шомодьї у Поладьї, курс майстра Яноша Кішша і нині очолює Будайське об’єднання митців: малює картини різними видами технік, організовує персональні експозиції, проводить конкурси та координує виставки інших художників. Протягом чотирьох років у неї була своя галерея у Відні, яку закрила в 2006 році. Однак мистецька діяльність А. Мадьяр  в Австрії на цьому не завершилася. Вона  продовжує працювати в угорській секції Віденської культурної спілки художників. З 2009 року її експозиція з 24-х картин демонструється у Будапештському банківському центрі. Ще дві колекції  розгорнуто  для відвідувачів у Музеї третього району Відня і в одному з будапештських ресторанів.

- Це художниця  з ніжною і тонкою душею, своїм творчим обличчям, - сказала про неї заслужений художник України Тетяна Шевченко. – У минулому році, демонструючи свої картини в Будапешті, я побувала вдома в Арі Мадьяр, бачила, який різножанровий у неї живопис: і класичний, і авангардний. Тепер я з великим задоволенням приймаю її у себе в гостях, у Криму.

На прохання угорських художників Т. Шевченко провела в ряді міст  країни кілька майстер-класів з малювання пастеллю, на одному з яких був присутній  головний санітарний лікар Будапешта. Уроки кримської художниці, за  словами А. Мадьяр, пройшли з великим успіхом, а вона сама після них створила двісті картин цією технікою. Кілька з них привезла з собою на виставку в Крим. Яскраві та колоритні, вони наповнені внутрішнім світлом радості та юності, захоплення красою навколишньої природи: краєвидів Ялти, Ластівчиного гнізда, берегів Дунаю, небесно-синього Чорного моря, багряного заходу сонця.

Такий же багатий світ душі та оточуючого світу відкривається різними відтінками, враженнями та думками і в поезіях А. Мадьяр. Вони звучали в музеї мовою  оригіналу - угорською  та в перекладах Володимира Пукіша – українською. А читачі зможуть ознайомитися з ними у виданій Кримським угорським товариством при сприянні Республіканського комітету АРК у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян двомовній збірці А. Мадьяр «Вірші та проза» з вміщеними в ній репродукціями картин автора.

Різні стані душі і вишуканий художній смак притаманні і пензлю іншого угорського живописця – Ліли Ласло.

- Я малюю не фантазії та сни, а оточуючий світ, - говорить вона про свою творчість.

В її живописі відображені олійними фарбами і пастеллю  спостереження за зміною пір року в рідному селі Надьєрдо, що в перекладі означає «великий ліс», околиці озера Балатон, лісисті пагорби Геделє, річка Тиса у Закарпатті, коні в Хідекуті, відпочинок буйволів у Хортопаді та інші мальовничі куточки Угорщини. Вона навчалася майстерності на шедеврах  класики живопису і сучасних художників, подорожуючи по світу з відкритими очима і милуючись красою Рима,  Флоренції, Венеції, Парижа, Праги, Варшави, Відня та інших міст Європи і Єгипту.

Кількість персональних та участь у колективних виставках майстра пейзажу на Батьківщині та за кордоном обчислюється сотнями. Вона здобула перемогу в багатьох професійних конкурсах в Угорщині, стала лауреатом у Голландії.

Поряд з картинами двох угорських художниць на виставці демонструються декоративні вироби в національному стилі з колекції Н. Гладких: вишиті наволочки, серветки, хусточки та кераміка – сувенірні кружки, підсвічник, ваза, маслянка, посудина для води. Запально прозвучала у виконанні юних скрипалів Сімферопольської дитячої музичної школи №3 мелодія угорського танцю «Чардаш» В. Моцарта.

У Музеї історії Сімферополя планують доповнити ці дві угорські експозиції третьою, на якій будуть демонструватися картини сімферопольських художників, що тринадцять років тому побували на пленері в Угорщині. Очікується, що 1 червня, в День міста Сімферополь, їх прийде подивитися делегація з угорського міста-побратима Кечкемет. І як зливаються води Дунаю з Чорним морем, так розцвітає і щастям наповнюється земля, коли єднають на ній свої помисли та дії люди.