Сьогодні минає 75 років від дня народження Тараса Юрійовича Мельничука (1938-1995), українського поета. Працював у редакціях газет Прикарпаття і Буковини, лісорубом у Комі АРСР, шахтарем на Донбасі, будував Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат, теслював у Красноярському краї, був слюсарем-машиністом на Одеській залізниці. 1972 р. був безпідставно репресований, згодом за ним встановили адміністративний нагляд, позбавили роботи. Видав декілька поетичних збірок: «Із-за грат», «Князь роси» (Державна премія України ім. Т. Шевченка, 1992 р.), «Строфи із Голгофи». У своїх поезіях розгортає власне тлумачення пракоренів українського народу, його історичного буття й духовного космосу. Писав Тарас Мельничук і любовну лірику: «я знав / що найкраща птаха / на світі / це жінка / я кохав / і вона кохала мене / а потім їй стало / сумно зі мною / вона вийшла у сад / щоб я не бачив / приміряла / золоті крила - / і полетіла / а я плакав / обіймаючи на ліжку / її біле / ледь засмагле / тіло (Із збірки «Князь роси»). Поета не стало у 1995 р.