На дерево і глину як чудові матеріали для свого житла люди звернули увагу ще в древні часи. Існувало навіть повір’я, що глина є зв’язуючою ланкою між землею і сонцем, а дерево – між сонцем і людиною. Щоб їй тепліше жилося в цьому світі, новонароджених немовлят ростили в дерев’яних колисках,  дерев’яними меблями облаштовували побут, а після смерті проводжали в світ інший у дерев’яній домовині. Цей принцип синергії з навколишньою природою і всесвітом об’єднав у творчій співпраці двох майстрів декоративно-прикладного мистецтва: художника з обробки дерева Андрія Браїлова і кераміста Юлію Андреєву. В їхній спільній експозиції з більш як п’ятдесяти виробів: картин, композицій змішаної техніки і малих скульптурних форм, розгорнутій у виставковій залі Всеукраїнського інформаційно-культурного центру, розкривається діалог авторів з природним матеріалом. Продовжений мистецтвознавцями і глядачами, він зазвучав поліголоссям високих та одухотворених почуттів.

- Пейзажні композиції з дерева просякнуті такою особливою енергією і промінням сонця, що в них хочеться зайти, зачерпнути рукою води з річки Кача, - сказав на відкритті виставки генеральний директор ВІКЦ Микола Кузьмін. - А об’єднані в коло замкнутого життєвого  циклу символи на кераміці випромінюють світло, що уподібнює її з вітражами.

Про що розповідають дерева?

Андрій Браїлов з дитинства дивився, як  працював з деревиною дідусь і тато. Це було справжнє диво -  запах лісової свіжості та смоли в міській оселі Сімферополя. Однак сам узяв у руки шматки дерева як матеріал для обробки набагато пізніше, коли він, механік харчової промисловості, випробував себе за спеціальністю, був і кондитером, і лицювальником, цікавився психологією тілесної орієнтації. Цей професійний і життєвий досвід з появою в його сім’ї власних маленьких дітей повернув і його самого до дитячих спогадів та дідусевої науки. Це був цілий світ про деревину, її сорти, щільність, структуру, методи шліфування. Вигадливі форми окремих шматків давали поштовх його фантазії, викликали в уяві образи казкових персонажів. Так, наприклад, із кількох дощок різної деревини виникла композиція «Пробудження Котигорошка», дух якого, на думку майстра, живе в кожному хлопчикові. Внизу картини – абрикосова деревина, зверху - горіхова, а рама зроблена з платана. В одному виробі  поєднує до десяти видів дерева.

- Більше просто немає необхідності, - говорить А. Браїлов.

Всього ж він використовує їх для різних виробів близько тридцяти. Найулюбленіші – лимон, грецький горіх і ялівець, який нагадує йому ліс, а  найбільш примхлива в обробці - тополя.  Коли ж фрагмент бузку, одного з небагатьох видів деревини, що має фіолетовий відтінок, на одній із картин після демонстрування на дискотеках потьмянів, майстер підправив його фарбами. Використовує їх зрідка і в інших композиціях, наприклад, для виразнішого відтворення палаючого багаття, яке символізує життя, чи голубизни неба.

Буває, одна робота – як спалах, створюється ним за один – два дні, а над іншою працює місяцями. Приміром, композиція «Тиша» – камінь в обрамленні улюбленого ялівцю, за словами майстра, була створена за кілька днів до відкриття виставки в результаті щиросердечного поруху  від ознайомлення з творчістю кримськотатарських майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

А. Браїлов вчиться знаходити велике в малому, і це сприйняття світу його очима, втілене  авторською змішаною технікою у незвичайних, об’ємної форми композиціях, глядачі могли побачити на виставках у Кримській обсерваторії в смт Науковому, Музеї історії міста Сімферополь, Алуштинському краєзнавчому музеї.

- В Криму художньою обробкою дерева, матеріалу дуже тонкого, займається мало майстрів, - сказала мистецтвознавець Людмила Лініченко, яка багато років працювала в Сімферопольському художньому музеї. – Я бачила мозаїку з дерев, а цілі картини з глибиною зображуваного простору і філософської думки бачу вперше.

Одухотворена кераміка

Про жінок зазвичай кажуть, що вони, як умілі господині, чаклують на кухні з стравами. А Юлія Андреєва, що народилася в мальовничому білоруському місті Речниця, немов  лісова красуня Олеся з однойменної повісті Олександра Купріна, чародійством наповнює увесь її простір і навіть повітря. Біолог за професією, вона десять років тому, захопившись психологією, на тренінгу-семінарі «Я і природа» вперше спробувала використати глину як матеріал для психотерапії.

- Глина дає можливість виразити свої почуття, - говорить Ю. Андреєва, -  всотати тривожні думки, страх, гнів.

Жіночі відчуття, на її думку, покояться на рибі, і цю символіку в поєднанні з сухоцвітом вона матеріалізувала в різних видах ваз, декоративних тарілках і підставках для паперу, фігурках звірів і птахів. А нині одухотворенням наповнює посуд: чайники і чайні набори, глечики і ложки... Окремі її вироби виконані технікою викладання джгутами, яка застосовувалася ще до появи гончарного круга. Використовує й інші стародавні прийоми гончарства, приміром, запарювання кераміки молоком.

- Виліпити виріб можна й за один день, - розповідає  про специфіку роботи з глиною. – Наступний етап – сушіння займає також один день. І ще один потрібен  для випалювання.. Отже, всього три дні.

Однак, як правило, вона цими строками не обмежується, а скрупульозно працює над кожним із своїх творінь в середньому близько двох тижнів, перетворюючи тонкі, філігранні нитки суцільного, безперервного потоку глини та орнаменту в ажурну в’язь визначеної форми. Після зустрічі в мистецьких колах Юлії з Андрієм вони об’єднали свої робочі матеріали для створення спільних композицій «Чаша», «Древо насичення» та інших. А  через деякий час до їхнього творчого дуету приєднався з мармуровими доповненнями ще один майстер декоративно-прикладного мистецтва - Олексій Гузєв. І сьогодні настінні панно та змішані скульптурні композиції в стилі ART NAIV їхнього тріо вже мають своїх шанувальників і споживачів. Мистецтвознавець ВІКЦ Ельміра Черкезова вважає, що вони можуть бути чудовим декоративним оформленням в сучасних інтер’єрах адміністративних і курортних споруд.

- Вироби зацікавлюють оригінальністю авторської техніки, - сказав після огляду експозиції голова Республіканського комітету АРК з інформації Вадим Волченко. - Вони – як ковток свіжого повітря в середині робочого дня.

І хочеться, за словами письменника Василя Шукшина, жити на такій в унісон настроєній хвилі.

Валентина НАСТІНА