Увагу привертає дводієва драма «Безталанна». Дія вистави розгортається в українському селі. Молодь збирається на вечорниці, аби гарно погуляти, але не до розваг двом закоханим – Гнатові (актор Геннадій Продаймо) та Варці (актриса Тетяна Любченко). Хлопцеві стало відомо, що дівчина залицялася з іншим. І хоч Варка й переконує, що це не правда а лише жарт, він не вірить, і пара розлучається. Отак через наговір та непорозуміння виникає конфлікт.

Варка, щоб помститися коханому присягається вийти заміж за першого кого зустріне. Ним виявляється простий роботящий хлопець Степан (актор Артур Редько). Варка засліплена гординею та образою причаровує хлопця і вони вінчаються, але за рік Степана забирають у солдати.

У цей час Гнат поглядає на добру та по дитячому довірливу Софію з якою і одружується. Спочатку у Софії та Гната все добре, хлопцеві здається, що він забув Варку і навіть постійні дорікання матері Ганни (актриса Катерина Філатова) не можуть зіпсувати щастя молодих. Батько Софії Іван (народний артист України Василь Голуб) радіє щастю молодих і допомагає дочці протистояти лайливій свекрухі.

Але, коли Степана забрали у солдати, самотня та ображена Варка прагне всіма правдами і не правдами повернути минулі стосунки. Так зароджується славнозвісний любовний трикутник, до якого раптово потрапляє сором’язлива, добра та щира Софія. Не даремно в народі говорять, що на чужому горі щастя не збудуєш. Хоч і змогла Варка чарами повернути любов Гната та не склалося щасливе життя жодного з героїв. Гримуча суміш з чарів, пристрасті, ревнощів і гордині зруйнувала долі Варки і Гната. Дівчина не витримала такого психологічного напруження і її мозок затьмарився. Дійшов до межі і Гнат, якого з одного боку гнітила нездорова пристрасть до Варки, а з іншого постійна напруга в хаті, де звучали сварки матері та лилися сльози незаслужено ображеної Софії. І одного вечора його рука позбавила життя безневинну Софію.

Трагізм ситуації підкреслюється червоно-чорним освітленням сцени та спалахами світла, що немов блискавки пронизують сцену і стають свідком людського занепаду.

Сучасний стиль постановки гармонійно поєднав стилізовані костюми і модерні танці з народними піснями, створивши при цьому справжній український колорит. Переплетіння гумору з трагедією сюжетної лінії дозволяє глядачеві і сміятися і співчувати водночас.