Під такою назвою відбувся захід у провулку Бондарному в будинку, де колись жив один з найпрогресивніших поетів сучасності у творчості якого «…всі види літератури: від двовіршів – до роману у віршах, від сонета – до епопеї…».

Літературні переклади – один із напрямків творчості І. Сельвінського. Поет перекладав з таджицької, вірменської, литовської, польської, киргизької, німецької, башкирської та ін. Середовище, в якому розвивався Ілля Сельвінський було багатомовним. Вдома розмовляли рідною кримчацькою, а також російською, кримськотатарською, українською… мовами. Ілля Львович писав: «Всі вдома замовкали, коли мама тоненьким голоском тихенько починала співати сумні українські пісні. З тих пір, ледве я почую таку пісню, у мене завмирає серце і Україна спливає переді мною як батьківщина.

І. Сельвінський вивчав творчість українських поетів, серед яких найбільш видатною вважав творчість Павла Тичини. В своїй статті «Сила поета» він писав: «Коли я став знайомиться з поезією Павла Тичини, переді мною відкрився багатющий лінгвістичний світ, про який я ніколи не здогадувався… Тичина вражає повноводністю свого мовлення»...

Перекладав Ілля Львович українські народні пісні і думи, українських поетів: Т. Шевченко, С. Голованівського, М. Рильського, М. Терещенка, Ю. Федьковича… До перекладів поет вводив діалектні слова, звороти народної мови, що дуже збагачувало словниковий запас його творів.

Поет Сельвінський перекладає ті твори, образи яких духовно близькі йому, які віддзеркалюють його життєву позицію. Риси, що споріднюють творчість І. Сельвінського і Т. Шевченка – створення епічних форм, характерів, зацікавленість історичними подіями. Точність перекладу неможлива без глибокого знання історії. Такі слова І. Сельвінський, адресував поетичним творам Т. Шевченка: «надзвичайно послідовний і сміливий, навіть для нашого часу», або: «істинна народність поезії Тараса Григоровича, поєднана з політичною гостротою і глибоким ліризмом, зробила його знаменом українського народу і великим прикладом для кожного радянського поета.»

У будинку-музеї Іллі Сельвінського директор Дайнеко Людмила Іванівна та співробітники музею гостинно вітали усіх, хто прийшов на захід. Доповідачка про переклади східної поезії та філософію суфізму Ш. Абдураманова сказала, що вони є «ангелами-охоронцями» цієї оселі. Зі словом про створення музею та актуальність поезій Іллі Сельвінського говорив професор Таврійського університету В. Казарін. Дуже цікавім було пояснення трагізму зникнення деяких мов, тобто мов нечисленних народів, які є «джерелами та річками живлющими повноводні ріки». У залі були представники багатьох національно-культурних товариств, які виступили з доповідями про переклади Сельвінського с вірменської, чеської, польської та ін. мов.

З доповіддю на тему «Переклади українських поетів та Тараса Шевченка в творчості Іллі Сельвінського» виступила перекладач редакційно-видавничого відділу державної організації „Всеукраїнсько інформаційно-культурного центру” У. Ялта.

Безумовно, літературні твори потрібно читати в оригіналі, але переклад дозволяє торкнутися душі народу, мови якого не розумієш. Тож, перекладач – це каталізатор суспільств. Таким чином, ми можемо радіти разом та співчувати один одному. Найголовніше, відчуваючи як «б’ється серце» того, хто живе поряд, народжує бажання жити у гармонічному суспільстві.