Виставка фотографій численних робіт, покійного нині кримськотатарського скульптора, майстра з художньої обробки каменю Ільмі Аметова відкрилася 5 червня 2012 р. у виставковій залі Державної організації «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр». Ільмі Аметов народився у 1947 році в Узбекистані, м. Катта-Курган Самаркандської області. У 1966 році вступив до політехнічного інститут м. Навої, але після неодноразового попередження з боку деканату у 1968 році був відрахований за участь у національному кримськотатарському русі. Того ж року І.Аметов з сім’єю намагається повернутися до Криму, але після довгих переслідувань облаштовується у м. Кримське Краснодарського краю. 

У 1970 році переїжджає до Москви, де продовжує брати участь у національному русі. Його наставниками були Григоренко, Сахаров, Якирь, Буковський, Лаут, Гершуні, Габай, Новодворська та багато інших дисидентів. Не припиняючи цю діяльність, через переслідування КДБ, майстер змушений був залишити Москву і переїхати до Азербайджану.

У 1971-74 рр. Ільмі Аметов навчався на факультеті художньої обробки каменю Бакинського художнього училища. До 1977 року працював у реставраційних майстернях м. Баку, потім повернувся до Краснодарського краю.

У 1987 році переїхав до Криму, де понад рік його не прописували. Влаштувався спочатку в родичів у м. Старий Крим, а потім в Сімферополі.

Як уродженець селища Таракташ, він походив з роду Емір-Алі Сеіт-Мамут-оглу, двох синів, племінника і  зятя якого в далекому 1866 році звинуватили у вбивстві ігумена Парфенія і в 1868 році стратили у м. Кефе (Феодосії). У 1998 році, 130 років потому, майстер разом із односельцями втілив у життя свою мрію, увічнивши пам'ять загиблих у меморіалі на Орман-Тепе.

Ільмі Аметов брав активну участь у перевезенні та встановленні в м. Сімферополі пам’ятника генералу П. Григоренко, з яким був особисто знайомий. До того часу довгі чотири роки влада Запорізької області відмовляла родичам в увічненні його пам’яті  на батьківщині – у сел. Борисівка. Керівництво національного руху вирішило встановити пам’ятник у Криму. Ільмі Аметов спільно з головою Кримського відділення партії «Народний Рух 

України» Леонідом Пілунським привіз з Полтави в Сімферополь бюст генерала П. Григоренка – Героя Радянського Союзу, в’язня радянських «психлікарень», який у найважчі роки гонінь і репресій мужньо відстоював права кримських татар на повернення і відновлення автономії, як у країні, так і за кордоном. В канун 54-річчя депортації, 17 травня 1999 року, незважаючи на опір влади, І. Аметов разом зі співвітчизниками встановив пам’ятник правозахиснику на площі Совєтській в м. Сімферополі.

У 2000 році, у відповідь на пропозицію митрополита УПЦ Київського патріархату в м. Сімферополі, І. Аметов безкоштовно виготовив хрест у камені, який прикрасив кафедральний собор рівноапостольного князя Володимира і княгині Ольги. З 2000 року скульптор постійно звертався до міської влади Судака з пропозицією створити у місті Музей давньотюркської скульптури під відкритим небом. Але його сподівання і проекти так і залишилися  невтіленими.

У 2004-2006 роках скульптор спільно з Асоціацією кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчи» втілив низку проектів з виготовлення і встановлення пам’ятних знаків (дюрбе-таш) на місці знищених святих азизів: Бай-Кият азізі, Тувака азізі, Киргиз-Казак азізі, Кирк-Азізлер (сел. Кирк-Чолпан). Створені з білого каменя пам’ятні  знаки, прикрашені різним орнаментом і арабською в’яззю сур Корану і поминальних молитов, – данина пам’яті  пращурам, поруганим могилам і кладовищам.

У різні роки, відроджуючи історичну топоніміку Криму, скульптором встановлені стели з назвами на в’їздах у селища: Таракташ, Токлук, Байрач, Ай-Серез, Шелен, Ускут, Стіля та ін.

У 2005 році І. Аметов виготовив пам’ятник (встановлений на о. Сахалін) штабс-капітану Ільясу-мурзі Даірському, який героїчно загинув у роки Російсько-японської війни 1904-1905 рр.

До щорічної зустрічі односельців-айсерезців у липні 2009 року скульптор спорудив біля джерела Дарлик-Чешме фонтан (малий архітектурний об’єкт).

Невтомний творець, майстер з активною життєвою позицією — таким Ільмі Аметов залишиться в пам’яті потомків.