НИРКО ОЛЕКСІЙ ФЕДОРОВИЧ

(1926-2005)

Народився 1 січня 1926 року в селі Мар’янському Апостолівського району Дніпропетровської області в сім’ї селянина – середняка. Дитячі роки пройшли в селищі Нова Січ. Пережив голодомор, два безпідставні арешти батька, якого реабілітували лише посмертно.

В 1941 році закінчив вісім класів Мар’янської середньої школи. Під час німецько-фашистської окупації перебував на окупованій території. Навчався в дев’ятому класі (перше півріччя), брав участь у партизанському русі. З червня по грудень 1944 року перебував у лавах Радянської Армії. Воював на фронтах Східної Прусії.

Фаховою музикою почав займатись в Дубнівському та Львівському технікумі підготовки культурно-освітніх працівників. 1949 року став студентом Львівської державної консерваторії ім.. М. Лисенка (клас домри, викладач Єфросинія Яківна Новак). Після закінчення першого курсу був арештований. Вирок Львівського суду: десять років “Исправительно-трудовых лагерей”, та п’ять років висилки з позбавленням прав (ст. 54-10 ч.2). Покарання відбував в Пермській області «Косвінланг». Звільнений достроково із зняттям судимості згідно з пересудом 1956 року. Реабілітований 12.03.1993 року.

1956 року розпочав кобзарську діяльність в селі Нова Січ. 1957-1958 рр. викладав музику та співи в середній школі радгоспу «Комінтерн» на Херсонщині.

1959-1964 рр. – працював у музичному відділі Нікопольського педагогічного училища, де організував тріо бандуристок. При Будинку культури машинобудівельного заводу заснував і керував на громадських засадах капелою бандуристів «Нікопольчанка» (1959-1964).

1964 року переїхав до Криму. У тому ж році, у Ялтинському педагогічному училищі відкрив клас бандури і організував на громадських засадах самодіяльну капелу бандуристок ім.. Степана Руданського. 1970 року капела отримала звання «Народної». Вона - учасник численних оглядів художньої самодіяльності, чотирьох міжнародних фольклорних фестивалів: 44-го Ніцинського; 15-го Шато-Ремберського (Марсель) – 1979 р., Франція; 1993 рік, Угорщина; 1996 р. – Польща. Основні нагороди капели: 5 золотих і срібна та декілька пам’ятних ювілейних медалей, понад 100 дипломів і грамот.

З 1965 року розпочав роботу над створенням дитячої капели бандуристів «Кримські проліски» при Ялтинському міському Будинку культури. 1978 року капела з числа дитячих, перша на Україні, одержала звання «Народної» (Зразкової).

1966 року відкрив клас бандури в Ялтинській ДМШ №1. Окрім капел та класів бандури – заснував у Ялті, Криму та на Кубані ряд ансамблів бандуристів, у тому числі Ялтинський ансамбль «Зоряниці» (звання «Народний» з 1992 року).

Багато його учнів засновують та керують ансамблями, капелами, та виступають як бандуристи-солісти в таких країнах як Америка, Греція, Канада, Марокко, Німеччина, Росія, Японія. Квартет бандуристок працює при Кримській державній філармонії.

Нирко О. Ф. був постійним головою кобзарської секції обласного відділення Республіканського Музичного хорового товариства, а також являвся головою кримського осередку Національної спілки кобзарів України. Досліджував і публікував історію україніки Криму та історію кобзарства Криму і Кубані. Був ініціатором відродження кобзарського мистецтва на Кубані, поновлення класу бандури в Сімферопольському музичному училищі, одним із основоположників Ялтинського музею Лесі Українки, першого в Криму (Ялта,  1988 р.), міського товариства ім. Тараса Шевченка “Просвіта”, першим її головою. Створив і відкрив у 1984 році громадський музей кобзарства Криму та Кубані при Ялтинському педагогічному училищі (нині Кримський гуманітарний університет), і являвся його завідуючим. З 1992 року був організатором і режисером кобзарських фестивалів Криму “Дзвени бандуро” ім. М. Лисенка, які щорічно проводяться у Ялті.

Олексій Федорович Нирко був відмінником народної освіти УРСР (1971 р.), заслуженим працівником культури України (1993 р.), доцентом КГУ (Кримського гуманітарного університету).

Помер відомий бандурист у 2005 році.

БІБЛІОГРАФІЯ ПУБЛІКАЦІЙ О.Ф.НИРКА

1. Возьми мою песню // Крымская правда. – 1982. – 28 июля, № 175.

2. Почтим память Кобзаря // Крымская правда. – 1983. – 4 апреля, № 104.

3. Час продовжує розмову: грішне з праведним. Відгомін учорашнього дня // Культура і життя. – 1988. – 31 липня, № 31. – С.3.

4. Великий майстер і кобзар. До 100-річчя з дня народження О.С. Корнієвського // Маяк. – 1989. – 21 березня, № 33. – С.3.

5. Живі струни // Маяк. – 1998. серпень, № 101 (6727). С.2.

6.Кобзарська спадщина Олександра Корнієвського // Народна творчість та етнографія. – К. – 1990. - № 2. – С.8-21.

7. Звучит бандура в Москве // Крымская правда. – 1993. – 16 февраля, № 31.

8. Пісня зближує серця. – Кримська світлиця. – 1993. – 13 березня, 3 10.

9. Бібліотека Ялтинської громади // Кримська світлиця. – 1993. – 17 квітня, № 15. – С.2.

10. Кобзарство Кубані // Кобзарсько-ліричні традиції та їх сучасний розвиток. Матеріали науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ., 1994. - № 49-50. – С. 19-21.

11.Чобітко Роман Павлович (1998-1974) // Бандура. – Нью-Йорк. – 1994. – Липень-жовтень, № 49-50. – С. 19-21.

12. Кобзарське відродження Кубані та його розгром // Кубань  литературная:  новые доклады и сообщения. Материалы научно-практической конференции. Краснодар. – 1994. – С. 6-8.

13. Шемет Пантелей Петрович. Кобзарська біографія // Бандура. – Нью-Йорк. – 1995. – Липень-жовтень, № 53-54. – С. 11-17.

14. Кобзарство Кубані // Бандура. – Нью-Йорк. – 1995. Січень-квітень, № 51052. – С. 2-22.

15. Лазаренко Семен Семенович // Бандура. – Нью-Йорк. – 1995. – Січень-квітень, № 51-52. – С. 28-37.

16. Його поезія підтримувала нас // Михайло Пронченко. Кобза. Дніпропетровськ. – 1995. – С. 130-131.

17. Йорж Конон Петрович // Бандура. – Нью-Йорк. – 1996. – Липень-жовтень, № 55-56. – С. 18-25.

18. Моно театр бандуриста Кручі-Луковецького // Бандура. – Нью-Йорк. – 1997. Липень-жовтень, № 57-58. – С. 1-12.

19. Бандурист Конон Безщасний // Кубань: проблемы культуры и информатизации. Краснодар. – 1997. – № 2. – С. 5-7.

20. «Його посадили за бандуру…» //  Бандура. – Нью-Йорк. – 1998. – Липень-жовтень, -       № 65-66. – С. 5-7.

21. Зот Диброва, рыцарь кубанского кобзарства // Вторые кубанские литературно-исторические чтения. Краснодар. – 2000. – С. 133-136.

22. Доля кобзарів-бандуристів на Кубані // Науковий вісник українського історичного клубу. – т. IV. – М. – 2000. – С. 60-62.

23. Этюды о кубанских кобзарях. 1. «Его посадили за бандуру…». 2. «Иван Шеремет, кобзарь из станицы Ирклиевской» // Кубань: проблемы культуры и информатизации. Краснодар. – 2000. - № 1 (16). – С. 22, 23.

24. «Його посадили за бандуру…» // Мистецтво та освіта. – К. – 2000. - № 3. – С. 44, 45.

25. Кобзарська доля Кубані // Кримська світлиця. – 2000. – 7 жовтня, № 93-95. – С. 20; 3 листопада, № 96-97. С. 7; 10 листопада, № 98-100. – С. 6.

26. Прокоп Сапсай и его хор в Ялте // Крымская газета. – 2000. – 9 ноября, « 208. – С. 3.

27. Іван Шеремет – кобзар зі станиці Ірікліївської // Кримська світлиця. – 2000. – 15 грудня, № 111-113. – С. 22.

28. В Криму на українській сцені // Кримська світлиця. – 2000. – 9 червня, № 45-46. – С. 12; 16 червня, № 47-48. – С. 20; 23 червня, № 49-50. – С. 21. 30 червня, № 51-52. – С. 6; 7 липня, № 53-54. – С. 6.

29. Зот Діброва, лицар кубанського кобзарства // Кримська світлиця. 2001. – 19 січня, № 6-8. – С. 20; 26 січня, № 9-11. – С. 20.

30. Зот Діброва, лицар кубанського кобзарства // Народна творчість та етнографія. К. – 2001. - № 1. – С. 94-97.

31. Прокіп Сапсай та його хор в Ялті // Кримська світлиця. – 2001. – 28 вересня, № 103-105. – С. 6.

32. Доля українських кобзарів-бандуристів на Кубані // Етнічна історія народів Європи. Збірник наукових праць. К. – 2001. – № 10. – С. 10-15.

33. Неповний реєстр кубанських кобзарів-бандуристів // Етнічна історія народів Європи. Збірник наукових праць. К. – 2001. – № 10. – С. 16-21.

34. Гетьманська бандура кубанського майстра М. О. Вереси //  Третьи кубанские литературно-исторические чтения. – Краснодар. – 2001. – С. 133-139.

35. Екатерина Харченко: от сцены – до тюрьмы // Крымская газета. – 2002. – 6 июня, № 102. – С. 3.

36. “Дзвени, бандуро, в пам’яті моїй” // Кримська світлиця. – 2002. – 15 лютого, № 7. – С. 6.

37. Не повний список репресованих кобзарів-бандуристів Кубані // Польовий Р. Кубанська Україна. – К. – 2002. – С. 178-199.

38. Бібліотека української громади на Південному березі Криму // Вісник книжкової палати. – К. 2002. – № 8. – С. 29-33.

39. Ялтинський музей кобзарства Криму та Кубані // Народна творчість та етнографія. – К. – 2002. - № 1-2. – С. 70-73.

40. Ялтинська українська трупа // Українська культура. – К. – 2002. – Вересень-жовтень, № 9-10. – С. 31-34.

41. Доля кобзарів-бандуристів з козацького стану на Кубані // Науковий вісник українського історичного клубу. Том VI (частина I). – М. – 2002. – С. 78-83.

42. Неповний реєстр кубанських кобзарів-бандуристів //   Науковий вісник українського історичного клубу. Том VI (частина I). – М. – 2002. – С. 83-88.

43. Доля кобзарів-бандуристів на Кубані // Бандура. – Нью-Йорк. – 2002. – Липень-грудень, № 78. – С. 13-17.

44. Кубанські брати-бандуристи Безщасні. Короткі біографії // Незборима нація. Видання історичного клубу “Холодний Яр”. – 2003.  – № 1 (203). – С. 3.

45. Андрій Цемко – музыкант, актер и строитель Ливадийского дворца // Крымская газета. – Ялта. – 2003. – 22 мая, № 91. – С. 3.

46. Бандура не продається! // Кримська світлиця. – 2003. – 1 серпня, № 31. – С. 12.

47. Кобзар з кримського бескиду // Кримська світлиця. 2003. – 12 грудня, № 50. – С. 19.

48. Ялтинська “Українська трупа” // Записки  Наукового Товариства імені  Шевченка. Том CCXLV. Праці Театрознавчої комісії. – Львів. – 2003. – С. 594-625.

49. Андрій Цемко митець із Ялти // Незборима нація. – К. 2003. – Грудень, № 12. – С. 2.

50. Кобзарь из Крымского “Утеса” // Крымская газета. – 2003. – 25 декабря, № 242. – С. 3.

51. Ялтинський музей кобзарства Криму та Кубані //  Науковий вісник українського університету. Том IV. – М. – 2003. – С. 228-233.

52. Андрій Цемко – митець із Ялти // Берегиня. – К. -2003. - № 3. – С. 80-89.

53. Бібліотека української громади на Південному березі Криму // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Випуск II. – Львів. – 2003. – С. 189-191.

54. Ялтинська “Українська трупа”. Історичний нарис //Ялта. – 2004. – 70 с.

55. Світлина, оповита легендами // Науковий вісник українського історичного клубу. Том IX. Москва. – 2004. – С. 183-185.

56. Чобітько Роман Павлович (1898-1974) // Науковий вісник українського історичного клубу. Том IX. Москва. – 2004. – С. 188-191.

57. «Крымский курьер» писал о нем десять раз за год // Крымская газета. – 2004. – 8 июля, № 124. – С. 3.

58. Доля українських кобзарів-бандуристів на Кубані // Донецький вісник Наукового Товариства ім.. Шевченка. – Донецьк. – 2004. – С. 488-499.

59. Лінський Костянтин Павлович (1902-11.8.1942) // Незборима нація. – 2004. – Серпень,   № 3 (222). – С. 3.

60. Строкун Тихін Григорович (29.6.1902 – 20.8.1965) // Незборима нація. – 2004. Серпень,  № 3 (222). – С. 3.

61. Безщасний Конон Петрович (1884 – 1967) // Незборима нація. – 2004. – Жовтень, № 10. – С. 3.

62. Сотниченко Свирид (бл. 1880 – 5.1.1919) // Незборима нація. – 2004. – Жовтень, № 10. – С. 3.

63. Фотография овеяна легендами // Культурная жизнь юга России. – 2000. - № 4. – С. 30-32.

64. Гетьманська бандура кубанського майстра // Науковий вісник українського університету. Т. 5. Москва. – 2004. – С. 124-177.

65. Книгозбірня Української громади на Південному березі Криму // Історичні та джерелознавчі проблеми історії України. Міжвузівський збірник наукових праць. Дніпропетровськ. – 2004. – С. 120-130.

66. Неповний реєстр кубанських кобзарів-бандуристів // Вісник товариства української культури Кубані. – 2004. - № 4 (39). – С. 4-5.

67. И денщик, и цыган, и пан Ввозный (Забытые имена) // Крымская газета. – 2005. – 20 мая, № 91. – С. 3.

68. Кобзарство Кубані // Науковий вісник українського історичного клубу. Том. X. –  Мос-ква. – 2004. – С. 23-33.

69. Андрій Цемко – митець з Ялти // Науковий вісник українського університету. Том. VII. – Москва. 2005. – С. 160-165.

70. Думний епос у козацькому краї // Науково-практичний журнал: Гуманітарні науки. – 2005. – Січень-червень, № 1 (9). – С. 184-191. (Продовження в наступному номері).

71. Кобзарство Криму та Кубані // Львів: СПОЛОМ, 2006. – С. 356.