ВІЧНІ ЦІННОСТІ У ДЕРЕВІ ЖИТТЯ

            Мереживо паперової симетрії заповнило зал Кримського етнографічного музею, коли свою експозицію виробів витинальної техніки привезла в Сімферополь з Могилів-Подільського на Вінниччині Оксана Городинська, директор міського будинку народної творчості, заслужений працівник культури України. Це вже її другий приїзд у Крим. А дебют відбувся на міжрегіональному святі „Українська витинанка” у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі в липні минулого року.

 Запросили її на нього неспроста. Невеличке містечко на кордоні з Молдовою має в державі неофіційну назву „столиці української витинанки”. У п`яти виставкових залах створеного в 2003 році громадського музею, який фактично діє в будинку народної творчості з 1993 року, зібрано вироби найдревніших ремесел українського народу – тесання з каменю, гончарства, лозоплетіння, ткацтва, вишивання, флористики. Українська витинанка – це тисяча творів мистецтва, оволодіти яким можна в майстер-класах, що проводяться тут як професійними митцями різних жанрів, так і аматорами – членами об`єднання „Барви Поділля”.

А відродилося з забуття ремесло витинанки в краї завдяки заслуженому працівнику культури України Марії Руденко, яка проживала в селі Слобода-Яришівська Могилів-Подільського району. Дехто скептично усміхнеться: хіба це мистецтво – сніжинка з паперу? Її кожен школяр вирізує на новорічну ялинку.

- Можна, звичайно, назвати цю роботу ножицями з папером просто рукоділлям, а вирізаного з дерева коника – ремеслом, - згоджується з такою точкою зору О.Городинська. – Але наші предки це робили з такою любов`ю, вкладали у кожен виріб стільки сподівань, мрій і вірувань, що він набував у кожній окремо взятій сім`ї символічного, сакрального значення, ставав її талісманом та оберегом.

Великодні яйця, наприклад, розмальовували в чистому одязі біля вогню і води, щоб не порушити магію чистоти. Лінії та інші графічні знаки в орнаментах розташовували так, щоб при їх розгляді  не виникало жодної поганої думки. Читаєш мову писанок сьогодні як відкритий лист з минулого нинішнім поколінням про радість, що приходить на зміну смутку, про щастя і дерево життя, яке повинно бути в кожній родині з відгалуженнями всіх її членів з діда-прадіда до внуків-правнуків.

Свої варіанти дерева малої батьківщини, дерева-сонця з міцним стовбуром і розкішною кроною О.Городинська розробила в кольорових композиціях „Сади цвітуть”, „У тополиному краї”, „Червоні дуби”, „У зимовому лісі”, „ Ой у гаю-гаю” та інших, у візерунках святкових яєць – писанок і дряпанок, кольорових геометричних орнаментах рушників, вишитих складною двосторонньою технікою. Всього на виставці демонструється більше п`ятдесяти її виробів – лише маленька частинка з великої мистецької палітри художника, флориста, майстра декоративно-прикладного мистецтва, автора поезій і пісень. Багато з її робіт – картин, вишивок, гобеленів знаходяться в музеях і приватних колекціях світу, а писанки розміром як курячі і страусові яйця – в музеї королівської родини в Лондоні.

Своїм умінням О.Городинська щедро ділиться з учасниками Всеукраїнських свят народного мистецтва „Українська витинанка”, які    проводяться у Могилів-Подільському раз у три роки. А у вересні цього року шостий за рахунком фестиваль розширив свої рамки до міжнародного. У ньому вперше взяли участь майстри декоративно-прикладного мистецтва майже з усіх регіонів України, Прибалтики, Білорусі, Молдови, Москви, Санкт-Петербурга, Новосибірська. Протягом чотирьох днів вони обмінювалися досвідом, проводили майстер-класи, відвідували музеї та історичні місця краю, ознайомилися з діяльністю інших підрозділів будинку народної творчості. На його базі діють літературне об`єднання „Веселка дністрова”, якому вже більше 70-и років, спілка краєзнавців, клуб вишивальниць „Мальва”, зразкова дитяча студія дизайну і прикладного мистецтва „Дивосвіт”, народний хор ветеранів війни і праці, муніципальний духовий оркестр. До послуг майстрів – бібліотека, в якій налічується близько п`ятисот книг мистецького, історичного і народознавчого спрямування.

Заклад є комплексним мистецьким центром, творчою лабораторією, оазисом духовності в місті над Дністром, де встановлено єдиний в Україні пам`ятник витинанці. На фестивалі кожен майстер за традицією свята залишає свій мистецький автограф на загальному виробі у виді гілочки, розетки чи іншого символічного знаку. Є у цих спільних композиціях і штрих-коди кримських майстринь витинанки  Валентини Шитікової та Нелі Рощиної.

У Криму вони також доповнили експозицію подільських ремесел своїми новими виробами. В.Шитікова, старший викладач Національної академії природоохоронного і курортного будівництва, у створенні побутових речей і прикрас зі шкіри, декоративних панно і обкладинок для альбомів користується фольклорними джерелами культур народів півострова. А Н.Рощина, керівник студії „Колаж” Сімферопольського районного будинку культури, витинальну творчість поєднує з живописом і розписом по тканині і дереву.

До рівня мистецтва підняли вирізування з паперу і дві наймолодші учасниці виставки народних ремесел – Ярослава Галькун із Луцька і студентка Кримської філії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Ганна Пушкарьова з Дніпропетровська. Їхні композиції з птахами – це поетичний гімн весні, сонцю і життю, в колі якого вони розгадують таємниці трав і слухають під яблунею в саду пісні.

Цей великий пласт представленого на виставці витинального мистецтва, за словами директора етнографічного музею Юрія Лаптєва, буде взятий за основу при створенні в наступному році в рамках музею української вишивки ім. Героя України Віри Роїк галереї декоративних виробів. Закладені в них древні культурно-ужиткові традиції, життєва спостережливість і мудрість народу продовжують розвиватися і наповнюватися новим філософським змістом, естетикою сучасного побуту і краси.