СПЛАВ ТРАДИЦІЙ З ДИНАМІКОЮ ЧАСУ

            Як гімн майстрині, творчість якої при житті стала еталоном української вишивки,  в Кримській республіканській універсальній науковій бібліотеці ім. І.Франка відбувся вечір, присвячений пам`яті Героя України Віри Роїк. Її життя є прикладом служіння своєму народові, національній культурі. Воно пройшло у звичайному для жінок занятті – шитті. Тільки якщо сучасні швачки орієнтуються більше на модельні розробки світових кутюр`є, то мистецькі уподобання Віри Роїк сформувалися ще на початку минулого століття, коли в руках майстра були тільки ножиці та голка з ниткою. Цими інструментами і здійснювалося населенням декорування одягу, житла та інших речей: сумочок, обкладинок для альбомів, різних прикрас.

            Своєю першою, створеною в шістнадцять років для рушника композицією з двох півників та гілочкою дерева посередині між ними, Віра приємно здивувала навіть маму-художницю. Вишитий в умовах дефіциту ниток тільки двома кольорами – червоним і чорним, він зберігся в сім`ї з 30-х років минулого століття до наших днів.

            - Тільки чорні нитки за давністю часу посіріли, а червоні - такі ж, як нові, - коментує свій візерунок з рушником у руках Віра Роїк на екрані документального фільму „А на тих рушниках Україна моя...”, що демонструвався у відеоряді про її життя і творчість.

            - Коли я дізнався, що в роки війни Віра Сергіївна була важко травмована і нерухомість на два роки прикувала її до ліжка, був просто вражений, - сказав заступник міського голови Сімферополя Ілля Глазков. – Тільки така людина, що сама себе підняла з нього, як колись Олександр Маресьєв, втративши від обмороження ноги, почав ходити без чужої допомоги, і змогла сама себе так героїчно зробити, прожити життя з гідністю, стати почесним громадянином нашого міста.

            Вона – той майстер, який багато років уособлював в собі для українського народу його національні корені. Її численні авторські розробки візерунків на основі орнаментів і колориту всіх регіонів країни, у першу чергу її рідної Полтавщини, визнані найкращими в різноманітних творчих конкурсах, були рекомендовані для серійного впровадження. Їх можна впізнати за  мистецьким почерком Віри Роїк і без підпису на різних фабричних виробах: фартушках, декоративних серветках, рушниках.

            З неї варто брати приклад усім, хто переступає поріг пенсійного віку. Вона не знизила свою трудову активність, як більшість людей у цей період, а навпаки ще збільшила її. Любов Герасимова, директор Кримської республіканської юнацької бібліотеки, згадує, як на виставці, присвяченій 60-річчю Віри Роїк, познайомилася з нею. Експозиція вишитих виробів тоді її, молоду дівчину, зацікавила і після кількох уроків удома в майстрині сама взяла в руки голку з ниткою.

            - Віра Сергіївна не лише показала мені красу і різні техніки вишивки, а й навчила бути обов`язковою і копіткою в роботі, що необхідно і в моїй професії бібліотекаря, - сказала вона. – А головне – ніколи не зупинятися на півдорозі, кожну справу доводити до завершення.

            Вона і сама була такою: працювала, колекціонувала наперстки, із задоволенням зустрічала в себе вдома гостей, а  збираючись  на виїзні виставки,  обов`язково пекла в дорогу пиріжки з різними видами начинки. За своє майже столітнє життя Віра Роїк збудувала такий світлий, просторий і барвистий храм декоративного мистецтва, про який говорили віршованими рядками поети, писали пісні кримські композитори Вячеслав Бобров, Дмитро Малий та інші, а виконали їх у концертній програмі соліст Кримської філармонії, артист Кримського академічного музичного театру Федір Марченко, заслужений працівник культури АРК Галина Куберська, лауреати міжнародних конкурсів Юлія Качула та Олена Горковенко, студентки Кримського університету культури, мистецтв і туризму Дарія Хохлова та Аліме.

            Її мелодії кольорових ниток, торкаючись найтонших струн душі людини, надихають митців інших жанрів на творчість і зливаються з ними, як в оркестрі, в зіграну найвищими нотами музику життя.