«Туга за Батьківщиною. Долі кримських татар на Мелітопольщині»

Таку назву має книга, презентація якої відбулась у Республіканському кримськотатарському музеї мистецтв. Вона вийшла друком у видавництві «Тезіс», директором якого є Едіє Муслімова, редактор книги – відомий історик Гульнара Бекірова, автор – Мунівер Ідрісова.

У приміщенні музею зібрались гості, що як і сама авторка, приїхали з Мелітополя. Серед запрошених були Голова Меджлісу кримськотатарського народу М. Джемілєв, директор культурно-етнографічного центру «Одун базар къапуси» («Ворота Дров’яного базару») Д. Якубова, представник Краєзнавчого музею міста Мелітополя Л. Ібраїмова, Державної організації «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр», викладачі, студенти, письменники, ветерани національного руху, представники громадських організацій.

Присутніх переповнювали почуття, багато хто хотів висловитися. «Як жила діаспора кримських татар, чого зазнавала далеко від Батьківщини – це історія, яку треба зафіксувати, щоб залишити для майбутніх поколінь. На цих сторінках долі сотень людей, яких вже немає. Треба продовжувати працювати в напрямку збирання та систематизування інформації в діаспорах», – сказав голова Всесвітнього конгресу кримських татар Рефат Чубаров.

Перший проректор Кримського інженерно-педагогічного університету Ескендер Люманов з Мелітополя схвильовано розповів історію своєї родини, діда, що був розкуркулений у 30-х роках минулого сторіччя, та згодом з родиною переїхав ближче до Криму. Пан Люманов з гордістю відзначив і те, що серед почесних громадян його рідного міста є кримські татари – Амєт-Хан Султан, який захищав Мелітополь у роки Великої Вітчизняної війни, та Мунівер Ідрісова.

«Важливо своєчасно зафіксувати факти, тому що відновити біографію людини дуже складно. Мабуть тому історія мешканців Мелітополя відображена фрагментарно», – вважає редактор Г. Бекірова. «Солдати та офіцери, що повернулися з війни, не мали можливості жити в Криму, оскільки їхній народ було депортовано. Тож багато нащадків військових живе в Мелітополі. Тандем авторів дуже плідно працював. Книга готувалась майже десять років і врешті-решт за підтримки спонсорів: мера м. Вугледар А. Ширинського та А. Альчікова побачила світ», – розповіла М. Ідрісова.

«Не обов’язково бути письменником, треба записувати подробиці життя в діаспорі всім, хто вміє тримати ручку, бо з «дрібниць» складається історія», – підкреслив голова спілки кримськотатарських письменників Р. Фазил. А художник Н. Планжиєв так щиро і неповторно заспівав народну «Севем сени» («Люблю тебе»), що вся зала заспівала разом із ним.

Історія народу як пісня. Якщо йдеться про кохання та ніжні почуття, звучать ноти радісні та яскраві, якщо ж про скруту та тугу в серці – ноти сумні, як краплини сліз, що скотилися по щоці.

Але ж це життя, і треба робити висновки, щоб отриманий досвід був корисним для нас, щоб ми навчали дітей добру, любові до Батьківщини, прагнули прикрашати своїми вчинками все навколо.