День пам’яті  Олександра Івановича Губара

11.09.2012 | 13:15

  7 вересня на кафедрі української філології  Таврійського національного університету ім. Вернадського (ТНУ) – день пам’яті  Олександра Івановича Губара, відомого українського літературознавця, критика, публіциста, педагога, професора кафедри української літератури. В цьому році  йому виповнилося б 90 років. Учасник Великої Вітчизняної війни. Один з ініціаторів заснування в Криму товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка. 56 років віддав науково-педагогічній діяльності, більше сорока з них працював в ТНУ.

 Це не так вже й мало для однієї людини. Тисячі його колишніх студентів тепер самі викладають українську літературу у різних краях України. Деякі стали викладачами вузів, письменниками, журналістами.

   З повагою згадує свого педагога, обдарованого філолога, учень і колега, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії та історії української літератури Михайло Якович Вишняк: «Олександр Іванович лекції не читав, а творив, знаючи літературу з середини,  вміло доносив її студентам». Знайомі з 1958 року, вони обидва стають членами Національної спілки письменників України, разом обговорюють рукописи своїх книг, разом ведуть викладацьку діяльність, разом подорожують. Про Олександра Івановича залишились дуже теплі спогади. «Не чоловік, а «кримвидав»,- так охарактеризував професора Губара  М.Я. Вишняк в циклі своїх віршів під заголовком: «Губаріада».

   О.І. Губар прожив  плідне життя, залишивши велику спадщину своїх робіт: опублікував понад 420 наукових статей та навчально-методичних посібників, автор 16 книг: 12 монографій, 5 – про П. Тичину, в тому числі книги написані в співавторстві с В.І. Гуменюком та Г.Ф. Жуковським, підготував рукопис книги  про трагедію таланту П.Г. Тичини, який став історико-літературним нарисом «Глибока дружби течія» і був  виданий в 2009 році за сприянням Державної організації «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр» та дружини Майї Олександрівни. «Ця книга необхідна  студентам вузів, любителям документалістики та широкому колу читачів, бо відкриває нові аспекти життя П.Г. Тичини, – відмітив у своєму виступі завідувач культурно-освітнього відділу ВІКЦ Б.М. Безкоровайний, – вона не втратила своєї актуальності і зараз».

   Взагалі творчість Тичини стала провідною темою дослідницьких пошуків О.І. Губаря. «Любов на все життя єдина – Павло Григорович Тичина» (М.Я. Вишняк «Губаріада»).

    Тичинознавець – це одна з граней його творчості, якій присвячено  багато часу, починаючи з захисту дисертації, яка дозволяє  значно розширити естетичні можливості слова за допомогою особливості поезії П.Г.Тичини, яка позначена  терміном «мистецький синтетизм».

   Літописець українства в Криму –  друга грань творчості О.І. Губаря. Літературознавець досліджує тематичні обрії, особливості поетики українських поетів, прозаїків, драматургів другої половини ХХ століття, доля яких пов’язана з Кримом. Ця праця вченого удостоєна в 1996 році  Премією ім. Степана Руданського Кримського фонду культури. Вона надана за  серію монографій: «Чорноморська хвиля», «Сучасні українські художники Криму», «Земле моя кримська».

   Міжнаціональні літературні взаємини – це третя грань творчості професора Губаря.  Переплетіння слов’янських народів, єднання росіян, українців і білорусів своїм коріннями йде в далеке минуле, живе і зараз  в книзі «Росинки дружби», яка написана в співавторстві з Г.Ф. Жуковським.  Олександр Іванович Губар один з перших наприкінці 20 століття звернув  увагу на  українсько-кримськотатарські культурні взаємини. Він наголошує на давніх і плідних традиціях культур, взаємозбагаченні двох народів. На цьому акцентував увагу у своєму виступі і завідуючий кафедрою кримськотатарської філології ТНУ Ш.І. Юнусов,  він назвав професора Губаря «цементуючим началом» побудови дружніх стосунків двох народів. «Всі, хто спілкувались з Олександром Івановичем, не можуть розсваритися між собою, бо девіз його спілкування – «любити людину» цементом скріплював добрі стосунки, а все, що поза цім – наносне і нетривале», – додає редактор Української редакції ДТРК "Крим" О.О.Польченко. Він з захопленням згадує, як на телебаченні в передачі присвяченій 105 річниці з дня народження П.Г.Тичини  О.І. Губар 30 хвилин напам’ять читав вірші поета. Вся студія аплодувала стоячи.

   З 2001 року О.І. Губар –   Заслужений працівник культури АР Крим. Він має ще багато нагород, але найбільше, зі слів дружини, він цінував медаль «Ветеран праці», бо все життя працював.

  «Вже мало залишилось в ТНУ людей, які навчались у нього, які працювали поруч з ним, – каже декан факультету української філології  Ю.Ф. Прадід, – тим цінніша бібліотека, яку залишив факультету О.І. Губар». Вона і зараз поповнюється новими виданнями. Так  керівник товариства «Україна-Світ» В.С. Стефанюк і заступник голови Кримського республіканського відділення товариства Т. М. Захарова подарували нове видання товариства «Літературний Крим. Література рідного краю (5-11 кл.)», видане як допомога вчительству пізнати рідних письменників. А дружина професора віддала до бібліотеки книгу «Лицар рідної мови», в якій продовжується вивчання творчості П.Г.Тичини  працівниками літературно-меморіального музею П.Г.Тичини в Києві, з якими у Майї Олександрівни склались дружні стосунки. А ще вона продовжує збирати матеріал для продовження бібліографії професора Губаря. Перша частина бібліографії охоплює 1945-2001 роки, друга – 2002-2012 роки.

  Ще багато теплих слів лунало на адресу ювіляра. «Газетний вчитель, – назвав Олександра Івановича редактор газети «Кримська світлиця» В.В. Качула, – величина, яка і досі світить». Він призвав всіх присутніх запалюватися тим вогником, щоб щось зробити і оставити після себе пам'ять.    А Віктор Іванович Гуменюк, професор ТНУ, закликає написати спогади про професора Губаря і видати книгу, щоб  пам’ять про нього жила.

Валентина МЕЛЬНИК

ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ

на Павленка, 48