Валентина Настіна
х х х
В мозаїці квадратів, кругів, ліній
Між пасмами в улоговині гір
Гряди відбілених фасадів іній
Розділив навпіл згин ріки Салгір.
Рубців від шрамів століть світлотіні
У лабіринті вулиць в унісон
З`єднують еклектику в серцевині
Міста, як під пальцями струн грифон.
Диску сонця золотий круговорот
Цілунком обпікає з висоти,
Струменіє флюїдами злитків сот,
Для зустрічей наводячи мости.
Вмістив ніжного доторку рук магніт
Сплав ритмів серця, відвертість розмов.
В дзеркалі очей відбився увесь світ,
А в перехресті двох життів – любов.
На тротуарі завмер вітру скальпель,
Карбує їхні силуети в скло,
З фонтану розсипає бризки крапель
На гарячого асфальту тепло.
Зухвальство це в спеку йому прощаю
І кидаю за подих монету.
В предтечі щастя підходжу до краю
Помосту, готуючись до злету.