—¬я“ќ ≤¬јЌј  ”ѕјЋј

—в¤то, ¤ким зак≥нчуЇтьс¤ л≥тн≥й сон¤чний цикл календарних дохристи¤нських св¤т – це св¤то молод≥ –  упало або  упайло, що з часом, п≥сл¤ прийн¤тт¤ христи¤нства, де¤кою м≥рою трансформувалос¤ в церковне св¤то. …детьс¤ про народженн¤ ≤вана ’рестител¤, ¤ке св¤ткуЇтьс¤ церквою 7 липн¤. ѕ≥сл¤ поширенн¤ христи¤нства давнЇ народне св¤то  упала в результат≥ «христи¤нського нашаруванн¤» почало називатис¤ св¤том ≤вана  упала, а в окремих м≥сцевост¤х побутували нав≥ть так≥ назви, ¤к ≤ванець, на Ѕуковин≥ – ≤ван Ћопушник.

јле народна пам’¤ть зберегла  упальську обр¤дов≥сть та п≥сн≥, ¤к≥, ¤к гањвки та кол¤дки, належать до найдавн≥ших час≥в, до перв≥сних поез≥й та ритуал≥в на честь життЇподател¤ – —онц¤. «вичайно, багато чого було втрачено за останнЇ стол≥тт¤, коли йшла в≥дверта боротьба з нац≥ональними традиц≥¤ми ≥ народними

обр¤дами.

 упала св¤ткували 23-24 червн¤ за старим стилем: увечер≥, вноч≥ ≥ в самий день  упала. —в¤то  упала в≥дбувалос¤ саме в пер≥од, коли сонце приходило до зен≥ту – найвище п≥дн≥малос¤ над землею, давало найб≥льше тепла ≥ св≥тла, ви¤вл¤ло свою найвищу чудод≥йну силу дл¤ рослинного ≥ тваринного св≥ту та дл¤ людини. ¬с¤ рослинн≥сть дос¤гала свого апогею, все нестримно росло, розцв≥тало, множилос¤, рад≥ло життю. ¬ цей час рослини набирали чар≥вних, л≥кувальних та ц≥лющих властивостей. Ћише в  упальську н≥ч на папорот≥, серед ноч≥ розцв≥тала чар≥вна вогн¤на кв≥тка щаст¤ – кочедижник. ’то њњ з≥рве, той усе на св≥т≥ знатиме, д≥стане без труднощ≥в ус≥ скарби, матиме чудод≥йну силу робити все т≥Їю рукою, ¤ка з≥рвала  в≥тку щаст¤. “ой щасливець причаруЇ найкращу д≥вчину, матиме найвищий урожай, не бо¤тиметьс¤ лихих сил.

«б≥р з≥лл¤ ≥ кв≥т≥в на в≥нки

≤ще не скоро сонце покажетьс¤ на неб≥, ще триваЇ  упальська н≥ч, а бабус≥ ≥ в≥дьми вже крадькома, щоб њх не побачили, йдуть до л≥су збирати з≥лл¤, ¤ке в цю н≥ч набуло вин¤ткових чар≥вних ≥ ц≥лющих властивостей. ћолод≥ д≥вчата збирали з≥лл¤ дл¤ коханн¤ – тирлич-з≥лл¤, сон-траву, ромен-з≥лл¤, васильки.

«≥бравши досить р≥зних кв≥т≥в, вони йшли до р≥чки або пр¤мо в л≥с≥ с≥дають колом ≥ плетуть в≥нки. ¬ де¤ких м≥сцевост¤х д≥вчата плели в≥нки напередодн≥  упала.  ожна д≥вчина мала сплести два в≥нки. ƒали проводивс¤ своЇр≥дний хоровод з в≥нками – д≥вчата пов≥льно йдуть одна за одною, п≥дн≥маючи до сонц¤ в≥нки, ¤к≥ тримали в обох руках. ѕри цьому вони п≥дтанцьовували ≥ сп≥вали купальських п≥сень. ƒ≥вчата ховали своњ в≥нки, щоб хлопц≥ не «викрали», бо то поганий знак, ц≥ в≥нки д≥вчата пот≥м пускали по вод≥ ≥ ворожили, хто, коли ≥ з ким поберетьс¤:

√ей, на ≤вана, гей, на  упала,
 расна д≥вчина дол≥ шукала.
 в≥тки збирала, в≥ночок вила,
ƒол≥ водою його пустила.

ѕолинь, в≥ночку, по бистр≥й хвил≥,
ѕоплинь п≥д хату, де живе милий,
ѕоплив в≥ночок дол≥ водою,
—ерце д≥вчини забрав з собою.

 упальська н≥ч ≥  упальськ≥ вогн≥

 оли вечор≥ло, д≥вчата з хлопц¤ми збиралис¤ окремо ≥ йшли до л≥су. ƒ≥вчата сп≥вали п≥сень ≥ несли г≥льце – гарний вершок черешн≥, вишн≥, ¤блун≥ чи клена. ѕрийшовши в л≥с, встановлювали г≥льце в землю ≥ оздоблювали його польовими та городн≥ми кв≥тами, зокрема, любистком, тро¤ндами, барв≥нком, обв≥шували цукерками, бубликами та випеченими у вигл¤д≥ пташок пташками, прикрашали р≥знокольоровими стр≥чками. Ќа вершечок настромлювали невеличкий в≥ночок з барв≥нку. Ќепом≥тно в к≥лькох м≥сц¤х прив’¤зували кропиву та колюч≥ буд¤ки.
v ” цей час хлопц≥ здобували живого вогню – терли сух≥ деревини – ≥ розпалювали багатт¤. —початку в землю вбивали довгу палку, навколо нењ накладали хмизу ≥, здобувши живий вогонь, чотири хлопц≥ одночасно п≥дпалювали це багатт¤ з чотирьох стор≥н. ≤ коли вже вогонь осв≥тлював м≥сце св¤ткуванн¤, хлопц≥ роздивл¤лис¤ д≥вчат ≥ умовл¤лис¤, хто ¤ку д≥вчину буде ловити. ƒ≥вчата навколо свого г≥льц¤ водили хоровод, сп≥ваючи купальських п≥сень. ’лопц≥ враз п≥дб≥гали до д≥вчат з ус≥х бок≥в, намагаючись вихопити г≥льце, видерти його з рук д≥вчат. ƒ≥вчата не давали... ¬решт≥ г≥льце сп≥льно ламали ≥ кидали у вогнище. ƒ≥вчата розб≥галис¤ в ус≥ сторони, хлопц≥ њх ловили ≥ несли до вогню. “ам вони ставали у коло навколо вогнища, йшли по сонцю ≥ сп≥вали купальських хороводних п≥сень. —початку через вогнище стрибали найстарш≥ хлопц≥, пот≥м – попарно, хлопець з д≥вчиною. ’то не стрибав, сп≥вали. ¬ р≥зних м≥сцевост¤х сп≥вали р≥зн≥ п≥сн≥. ѕ≥зньоњ ноч≥ вогонь розкидали по пол¤н≥, затоптували його ногами, бо ц≥ рештки купальського вогню Ї чар≥вн≥. ≤ коли в≥дьма чи упир або вовкулака д≥стануть щось ≥з цього вогню, можуть запод≥¤ти зле люд¤м.

ќхорона господарства в  упальську н≥ч

 упальська н≥ч – чар≥вна н≥ч. ¬ цю н≥ч ходить щаст¤ по земл≥, а разом з ним ≥ темн≥ лих≥ сили. ” н≥ч п≥д  упала господар≥ ≥ господин≥ в сел≥ не спали, бо лих≥ сили могли запод≥¤ти лиха в господарств≥, з≥псувати корову чи кон¤ або ж оселитис¤ в цю н≥ч в хат≥. ќхорон¤ючи господарство саме на  упала – добре буде весь р≥к. ўе за два дн¤ до  упала д≥вчата обтикають навколо хату поп≥д стр≥хи лопухом, ¤кого й боњтьс¤ лиха сила.

√осподар у стайн≥ та на пас≥ц≥ накидав полину, осикових г≥лок, поклав гострим лезом догори сокиру у воротах та проводив риску крейдою. √осподин¤ клала н≥ж на пороз≥, а на в≥кнах ставила осиков≥ г≥лки. ј ¤к лише смеркне, вона йшла до обору й п≥дкурювала там чар≥вним минулор≥чним з≥лл¤м, щоб в≥дьма не приступила. ƒ≥вчата в цей день носили часник за по¤сом. ƒо св≥танн¤ д≥вчата посп≥шали до криниц≥ набрати чар≥вну купальську воду. « ц≥Їњ води та з чар≥вного з≥лл¤ мати робить своњй доньц≥ куп≥ль. ћати миЇ доньц≥ голову, промовл¤ючи чар≥вн≥ слова. ѕ≥сл¤ цього вс¤ родина ходила по рос≥, а мати з донькою качалис¤ в н≥й. ћати обов’¤зково набирала купальськоњ чар≥вноњ роси в пл¤шечку, найкраще – росу з капусти.

¬ св¤т≥  упала збереглос¤ давнЇ поклон≥нн¤ наших пращур≥в ¬од≥ ≥ ¬огню. ¬они њх вважали ц≥лющими силами. ќсь чому св¤то  упала в≥дбувалос¤ здеб≥льшого за участю води ≥ вогн≥в – на честь цих двох стих≥й.