јндр≥й ≤¬јЌ≈÷№, дл¤ бюлетеню " римська пол≥тика ≥ безпека", "ћед≥а- рим"

ƒо питанн¤ про стан, роль ≥ м≥с≥ю украњнц≥в  риму, ¤к≥ складають другу за чисельн≥стю етн≥чну громаду в автоном≥њ.

 рим, попри своњ середн≥ розм≥ри та чисельн≥сть населенн¤ серед рег≥он≥в держави, маЇ безсумн≥вне стратег≥чне значенн¤ дл¤ ”крањни. ќдночасно з ним пов'¤зан≥ потенц≥йн≥ виклики загальнонац≥онального масштабу. ¬иг≥дне географ≥чне положенн¤, зручн≥ дл¤ розташуванн¤ в≥йськових корабл≥в бухти, транзитний потенц≥ал привертають до нього увагу дек≥лькох геопол≥тичних гравц≥в. ¬ умовах перетворенн¤ енергонос≥њв на важ≥ль впливу, а подекуди й в≥дверто – на пол≥тико-економ≥чну зброю в м≥ждержавних стосунках, гостроњ конкуренц≥њ за енергоджерела в св≥т≥, родовища газу та нафти чорноморсько-азовського шельфу навколо  риму мають не т≥льки значний ф≥нансово-економ≥чний потенц≥ал, а й несуть у соб≥ певн≥ ризики дестаб≥л≥зац≥њ в рег≥он≥. ќкр≥м на¤вност≥ ≥ноземного флоту п≥востр≥в суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д вс≥х ≥нших рег≥он≥в держави етн≥чним складом: т≥льки в ј–  рим та —евастопол≥ б≥льш≥сть населенн¤ складаЇ нац≥ональна меншина - рос≥¤ни, та проживаЇ кримськотатарський народ, ¤кий сформувавс¤ на цих теренах. јвтоном≥¤ Ї пол≥етн≥чним рег≥оном, де, зг≥дно з даними ¬сеукрањнського перепису 2001 року, проживало 2033,7 тис¤ч чолов≥к, ¤к≥ належали до 125 етнос≥в. ƒодаткових ф≥нансових, орган≥зац≥йних та моральних зусиль населенн¤ ≥ влади  риму та держави загалом, у пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими рег≥онами, потребуЇ процес репатр≥ац≥њ (здеб≥льшого завершений) та облаштуванн¤ у межах п≥вострова кримськотатарського народу та представник≥в н≥мц≥в, болгар, грек≥в, в≥рмен, ¤к≥ були депортован≥ стал≥нським режимом у 1944 роц≥. ¬≥дпов≥дно п≥дтриманн¤ етнопол≥тичноњ стаб≥льност≥ у автоном≥њ – це одне ≥з головних завдань орган≥в влади ≥ самовр¤дуванн¤.

—уттЇвим фактором, що може ускладнити гармон≥зац≥ю м≥жетн≥чних взаЇмин, Ї розташуванн¤  риму на геопол≥тичному та ≥сторико-культурному «прикордонн≥» ≥ в≥дпов≥дно належн≥сть груп кримчан до р≥зних цив≥л≥зац≥й (христи¤нськоњ, мусульманськоњ тощо) ≥ субцив≥л≥зац≥й, де¤к≥ культурн≥ та пол≥тичн≥ центри ¤ких знаход¤тьс¤ поза межами держави. якщо ”крањну розгл¤дати ¤к класичну крањну «прикордонн¤» з≥ вс≥ма великими ризиками, але й величезними можливост¤ми, то  рим в цьому план≥ Ї найб≥льш «украњнським» рег≥оном.

ѕроте, ¤к ми вже згадували, в етн≥чному план≥ в≥н Ї найменш «украњнським». «агалом рос≥¤ни (58,5 %, 1180,4 тис. чол.), украњнц≥ (24,4 %, 492,4 тис. чол.) та кримськ≥ татари (12,1%, 243,4 тис. чол.) складали, за даними ¬сеукрањнського перепису 2001 р., 95 % населенн¤ ј–  рим. ¬≥дпов≥дно, перш за все, саме в≥д њх взаЇмод≥њ залежить спок≥й та стаб≥льн≥сть в ц≥й адм≥н≥стративно-територ≥альноњ одиниц≥, розвиток вс≥х њњ сфер.

≤снуЇ чимало досл≥джень щодо пророс≥йських сил та кримськотатарських структур самоорган≥зац≥њ, стану рос≥йськоњ етн≥чноњ групи в  риму та кримськотатарського народу. “рет≥й структуроутворюючий компонент кримськоњ етнопол≥тичноњ системи – украњнська етн≥чна група – значною м≥рою залишаЇтьс¤ «в т≥н≥», поза серйозною увагою науковц≥в та пол≥тико-державного ≥стебл≥шменту. —ам≥ м≥жетн≥чн≥ взаЇмини в автоном≥њ часто розгл¤даютьс¤ досл≥дниками, пол≥тиками та державними д≥¤чами в розр≥з≥ «сло⑤ни (перш за все, маютьс¤ на уваз≥ рос≥йськомовн≥ жител≥ рад¤нськоњ ≥ рос≥йськоњ ментальност≥) – кримськ≥ татари». ¬нутр≥шньокримський украњнський етн≥чний фактор ≥гноруЇтьс¤.

ћ≥ж тим, в 1990-х роках ”крањна вже стикалас¤ з проблемою пророс≥йського сепаратизму. Ќе зник в≥н остаточно ≥ сьогодн≥. ѕитанн¤ нав≥ть не в малочисельних екстрем≥стських молод≥жних орган≥зац≥¤х, що виникли у 2000-х рр. ≥ закликали до в≥дд≥ленн¤  риму, галасували щодо "галицько-украњнського ≥мпер≥ал≥зму". јбо фарсового в≥зиту в  рим в липн≥ 2011 року рос≥йського громад¤нина, сепаратиста-невдахи екс-президента автоном≥њ ё. ћешкова. ѕроблема в настро¤х пом≥тноњ соц≥олог≥чно групи кримчан, ¤к≥ можуть використати зовн≥шн≥ сили. Ќа жаль, поступово набирають певноњ ваги антиукрањнськ≥/антидержавницьк≥ налаштован≥ групи ≥ в середовищ≥ кримських татар, хоча, ¤к в≥домо, в своњй б≥льшост≥ кримськ≥ татари в критичн≥ моменти останнього двадц¤тир≥чч¤ були налаштован≥ продержавницьк≥. ѕередус≥м, проблемою Ї ≥деолог≥¤ та д≥њ прихильник≥в радикальних рел≥г≥йних теч≥й, що в≥дкидають св≥тську державу, демократ≥ю, виступають за створенн¤ теократичноњ св≥товоњ держави - ’ал≥фату. ’оча у 2008 р., п≥д час рос≥йсько-грузинськоњ в≥йни, був ≥ прецедент провокац≥йного зверненн¤ малочисельноњ св≥тськоњ √ќ «ћ≥лл≥-‘≥рка» до генконсула –‘ в —≥мферопол≥ з проханн¤м захистити кримських татар в≥д «геноциду» украњнських властей. ѕриродн≥м сп≥льником центральноњ влади, њњ внутр≥шньокримським оперт¤м у протид≥њ сепаратистським закликам будь-¤кого іатунку ≥ чинником загальногромад¤нськоњ консол≥дац≥њ могла б стати украњнська етн≥чна громада  риму. Ќа жаль, стан ц≥Їњ групи не дозволив повною м≥рою робити це прот¤гом останн≥х 20-ти рок≥в. —хоже, њњ потенц≥йна роль одного з важливих чинник≥в стаб≥л≥зац≥њ етнопол≥тичноњ ситуац≥њ в  риму не усв≥домлюЇтьс¤ належною м≥рою нац≥ональною ел≥тою та ≥стебл≥шментом держави.

“иповою - в цьому план≥ - Ї оц≥нка (на той момент) ѕост≥йного ѕредставника ѕрезидента ”крањни в ј–  рим ¬. яцуби дана в газет≥ «ƒень» у березн≥ 2011 року: «”крањнська «д≥аспора» дуже ц≥кава — у своњй крањн≥ скаржитьс¤ на утиски. ƒобре знаю, ¤к працюють у ƒн≥пропетровську в≥рменська та азербайджанська д≥аспора. ¬они активн≥, гар¤че в≥дстоюють своњ ≥нтереси. ”крањнська громада в  риму, перш за все, пасивна, треба не скаржитись, а працювати. «в≥сно, ¤ далекий в≥д думки, що тут немаЇ проблем, проте чверть населенн¤ — це велика сила, ¤ка могла б добитись набагато б≥льшого». ƒек≥лька рок≥в тому на одному з круглих стол≥в в —≥мферопол≥ довелос¤ почути нар≥канн¤ чиновника ƒержавного ком≥тету з питань нац≥ональностей та м≥грац≥њ на пасивн≥сть кримського украњнства, ¤ке, за його словами, ще й н≥бито Ї б≥льш≥стю в автоном≥њ.
—кладаЇтьс¤ враженн¤, що пом≥тна частина в≥дпов≥дальних державних службовц≥в не достатньо по≥нформована про р≥вень консол≥дац≥њ украњнськоњ етн≥чноњ групи в  риму, њњ стан ≥ проблеми. ѕрикро, що й на 20-му роц≥ ≥снуванн¤ незалежноњ держави в≥дсутн≥ ефективн≥ стратег≥њ творенн¤ украњнськоњ пол≥тичноњ (загальногромад¤нськоњ) нац≥њ та модерноњ украњнськоњ етнонац≥њ, ¤к≥ б враховували кримськ≥ реал≥њ та рег≥ональн≥ аспекти загалом.

¬ ц≥й статт≥ спробуЇмо торкнутис¤ проблем украњнськоњ етн≥чноњ групи, ¤ка проживаЇ в автоном≥њ, та запропонувати де¤к≥ кроки дл¤ њх вир≥шенн¤, подальшоњ стаб≥л≥зац≥њ ситуац≥њ в  риму. «в≥сно, цей невеликий матер≥ал не претендуЇ на всеб≥чне висв≥тленн¤ теми.

«“итульн≥ пасерби» держави

≈тн≥чн≥ украњнц≥ ¤к орган≥зована сила на пол≥тичн≥й арен≥ автоном≥њ вс≥ роки незалежност≥ поступалис¤ ¤к рос≥¤нам, так ≥ менш чисельним кримським татарам. ¬арто роз≥братис¤ в чому ж причина такого стану.

≈тн≥чн≥ украњнц≥, що мешкають в  риму, опинилис¤ п≥сл¤ 1991 року в двозначн≥й ситуац≥њ: з одного боку, вони Ї представниками титульного етносу держави, а з ≥ншого - рег≥ональною менш≥стю, потреби ¤коњ не задоволен≥. “акий "пограничний" стан ви¤вивс¤ подв≥йним т¤гарем: њм, з одного боку, не надавалас¤ п≥дтримка ¤к представникам нац≥ональних меншостей, а з другого прийшлос¤ психолог≥чно "в≥ддуватис¤" за реальн≥, а головне - в≥ртуальн≥ прорахунки ”крањни в пол≥тиц≥ в≥дносно ≥ноетн≥чних кримчан. ÷е було емоц≥йно та ≥нтелектуально непросто, адже загальноукрањнська проблема адаптац≥њ етн≥чних рос≥¤н-громад¤н ”крањни до ≥снуванн¤ в незалежн≥й держав≥, њх включенн¤ в украњнську пол≥тичну нац≥ю потребувала часу та зусиль. ќсобливу складн≥сть вона маЇ в автоном≥њ з њњ специф≥чним етн≥чним складом ≥ п≥сл¤воЇнним досв≥дом, коли в осв≥тньо-культурн≥й сфер≥ було абсолютне дом≥нуванн¤ рос≥йськоњ мови ≥ культури (наприклад, наприк≥нц≥ 80-х рр. вс≥ дит¤ч≥ садки-школи-виш≥  римськоњ област≥ були рос≥йськомовн≥). „астина рос≥¤н ”крањни не може звикнути до зникненн¤ статусу дом≥нуючого в держав≥ етносу.  римська автоном≥¤ в цьому план≥ допомагаЇ кримським рос≥¤нам збер≥гати певний психолог≥чний комфорт.

як в≥домо, консол≥дац≥¤ украњнц≥в в Їдину нац≥ю триваЇ, ≥ одночасно в крањн≥ ≥снують велик≥ групи титульного етносу, ¤к≥ перебувають на р≥зних р≥вн¤х нац≥огенезу. Ќаприклад, в √аличин≥ процес самоорган≥зац≥њ етн≥чних украњнц≥в в частину украњнськоњ модерноњ етнонац≥њ в≥дбувс¤ ще на початку ’’ ст., а такий процес в ј–  рим в силу неспри¤тливих ≥сторичних обставин не завершивс¤ й дос≥. ѕевною м≥рою в центр≥ крањни, а особливо на п≥вдн≥ та сход≥ пом≥тн≥ групи населенн¤ ≥дентиф≥кують себе, перш за все, ¤к м≥сцевих (наприклад, "донбассцев", "одесситов" чи "харьковчан") або «рад¤нських/совЇтських людей». “ак≥ про¤ви домодерного, донац≥онального мисленн¤ Ї розповсюдженими ≥ в  риму з поправкою на особливий етн≥чний склад та найб≥льшу совЇт≥зован≥сть рег≥ону. ѕо сут≥, п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни  рим, можна сказати, був удруге "колон≥зований" по-б≥льшовицьки чи етно-нац≥онально "реконструйований". ≤з злочинним виселенн¤м комун≥стичним режимом з п≥вострова кримськотатарського народу, н≥мц≥в, в≥рмен, грек≥в та болгар, знищенн¤м нацистами або загибел≥ п≥д час в≥йни значноњ к≥лькост≥ рос≥¤н, украњнц≥в, Їврењв, кримчак≥в та представник≥в ≥нших етнос≥в, ¤к≥ мешкали на п≥востров≥,  рим був заселений значною м≥рою переселенц¤ми та в≥дставниками. —еред останн≥х чимало було "≥дейно загартованих" кадеб≥ст≥в, в≥йськових та парт≥йних функц≥онер≥в. “ому населенн¤  римськоњ област≥ наблизилос¤ до мр≥њ московських ≥деолог≥в про створенн¤ рад¤нського народу з мовою Ћен≥на та комун≥стичними переконанн¤ми. —овЇтизац≥¤ дл¤ украњнц≥в  риму принесла дв≥ б≥ди. ѕерша - це примусово-добров≥льний в≥дрив в≥д нац≥онально-культурних традиц≥й. —еред п≥сл¤воЇнних переселенц≥в сотн≥ тис¤ч складали етн≥чн≥ украњнц≥, проте —–—– не потурбувавс¤ про створенн¤ дл¤ них культурницькоњ ≥нфраструктури, тобто в≥дкритт¤ осв≥тньо-виховноњ вертикал≥: дит¤чий садок-школа-ѕ“”/техн≥кум-¬Ќ«, а також «ћ≤, заклад≥в культури. ’оча в 50-роки в —≥мферопол≥ й в≥дкрилис¤ украњнський театр, украњномовна школа-≥нтернат, ¤ку за дек≥лька рок≥в перетворили в школу дл¤ розумово в≥дсталих д≥тей (гримаса рад¤нського ћеф≥стофел¤), став виходити украњномовний вар≥ант одн≥Їњ оф≥ц≥йноњ газети. “ак≥ кроки носили перш за все демонстративний, а не системний характер: повноц≥нноњ ≥нфраструктури дл¤ украњномовного культурного простору не ≥снувало. ¬ результат≥ етн≥чним украњнц¤м н≥чого не лишалос¤, ¤к перейти на "мову м≥жнац≥онального сп≥лкуванн¤" —–—–. ƒруга проблема совЇтизац≥њ дл¤ украњнц≥в - це нер≥дко агресивне налаштуванн¤ hомо soveticus до украњнськоњ ≥дентичност≥. ѕриховано в рад¤нських переконанн¤х було закладено несприйн¤тт¤ багатьох њњ аспект≥в, ¤к "буржуазного нац≥онал≥зму", з в≥дпов≥дними повед≥нковими насл≥дками. Ќеподолан≥сть рад¤нськоњ спадщини ≥ дос≥ про¤вл¤Їтьс¤ у побутов≥й ксенофоб≥њ, коли кримський обиватель украњномовного сприймаЇ ¤к "бандеру", "украњнського буржуазного нац≥онал≥ста". ¬она накладаЇтьс¤ на в≥дверте пропагуванн¤ останн≥ понад 20 рок≥в рос≥йських шов≥н≥стичних ≥дей в  риму. ѕоказовою Ї багатор≥чна пропаганда украњнофобських ≥дей одн≥Їю з найтиражн≥ших газет автоном≥њ, кв≥нтесенц≥Їю позиц≥њ ¤коњ стали р¤дки њњ редактора про те, що н≥¤ких украњнськоњ мови та украњнського народу не ≥снуЇ. —проба актив≥ст≥в украњнськоњ громади автоном≥њ в≥дсто¤ти у суд≥ честь ≥ г≥дн≥сть державноњ мови та свого народу наштовхнулас¤ на сл≥поту украњнськоњ ‘ем≥ди. «агалом ситуац≥¤ у кримських «ћ≤ дл¤ утвердженн¤ украњнськоњ етн≥чноњ ≥дентичност≥ прот¤гом багатьох рок≥в була неспри¤тливою. ƒо певноњ м≥ри њњ сучасний стан характеризуЇ проведене ™впатор≥йським центром рег≥онального розвитку досл≥дженн¤ мови ворожнеч≥ у прес≥. ¬ його ход≥ експерти анал≥зували нетолерантн≥ висловлюванн¤ у 29 кримських друкованих «ћ≤ з жовтн¤ 2010 року по березень 2011 року. ¬и¤вилос¤, що об‘Їктом «мови ворожнеч≥» у 51,6 % (109 згадувань) стали украњнц≥.

÷¤ проблема, ймов≥рно, дещо менше характерна дл¤ наукового середовища, н≥ж дл¤ мас-мед≥йного. ’оча Ї скандальн≥ випадки, коли у сусп≥льному дискурс≥ автоном≥њ розповсюджуютьс¤ псевдонауков≥ ≥дењ, що спотворюють етно- ≥ нац≥огенез украњнц≥в, ≥нод≥ – в≥дверто ксенофобського характеру. “ак, наприклад, кандидат ≥сторичних наук, доцент кафедри пол≥тичних наук одного з пров≥дних кримських виш≥в ј.–. Ќ≥к≥форов у 2008 р. у публ≥чн≥й допов≥д≥ п≥д час «–ос≥йських в≥вторк≥в» у —≥мферопол≥ висунув тезу: «Ќи один из существующих на территории государства ”краина русских субэтносов не ¤вл¤етс¤ источником вредоносной этнической мутации, тиражирование которой получило название «украинизации». ≈е источником ¤вл¤етс¤ «украинска¤ политическа¤ элита». »менно она, всегда ориентиру¤сь на внешний заказ, нав¤зывает на 90 процентов русскому населению государства ”краина украинский ¤зык, украинскую (напрочь лживую) версию общерусской истории, украинский вариант церковной организации православных верующих, украинский образ жизни (теневой), и образ действий («стиль ћазепы») и образ мысли (двуличие на базе «дву¤зыч褻). ... ѕри этом следует иметь в виду, что метастазы «украинизации» охватили ¬—≈ регионы, составл¤ющие государство ”краина». –азюча абсурдн≥сть цих тверджень, њх повна в≥д≥рван≥сть в≥д реал≥й ≥ сучасних наукових п≥дход≥в, здобутк≥в у царин≥ етно- ≥ нац≥огенезу обернено пропорц≥йна њх шк≥дливост≥ дл¤ п≥дтриманн¤ м≥жетн≥чноњ злагоди та стаб≥льност≥ в  риму. јдже постулюючи п≥д час публ≥чного заходу визначенн¤ украњнськост≥ та украњнства ¤к «вредоносной этнической мутации», що «пускаЇ метастази», њх автор, ймов≥рно, розраховуЇ на практичн≥ насл≥дки, а не наукову дискус≥ю. ј що треба робити з шк≥дливими мутац≥¤ми ≥ раковими кл≥тинами? ѕитанн¤ риторичне. ќтже цей текст можна розгл¤дати ¤к своЇр≥дне «благословенн¤ на геноцид». Ќавр¤д чи такий спос≥б думанн¤ призведе до закр≥пленн¤ позитиву у стосунках рос≥йськоњ ≥ украњнськоњ етн≥чних громад  риму, ¤к≥ складають понад 80 % кримчан.

ќдним з нар≥жних камен≥в агресивного ставленн¤ значноњ частини кримчан до украњнського ≥дентичност≥ Ї м≥ф про "насильницьку украњн≥зац≥ю  риму". ѕопри ≥снуванн¤ певних реальних проблем, все ж пол≥тичн≥ ман≥пул¤тори п≥д цю категор≥ю ладн≥ п≥д≥гнати ледь не вс≥ про¤ви украњнськоњ етн≥чноњ та загальногромад¤нськоњ нац≥ональноњ ≥дентичност≥. ƒл¤ них жупел "насильницькоњ украњн≥зац≥њ" Ї зброЇю проти паростк≥в украњнства.

ќтже формуванн¤ модерноњ украњнськоњ громади  риму в≥дбуваЇтьс¤ у неспри¤тливому морально-психолог≥чному кл≥мат≥. ѕроте на вагу етн≥чних груп у сусп≥льних процесах впливаЇ також доступ до ф≥нансових ≥ матер≥альних ресурс≥в, ступ≥нь внутр≥шньонац≥ональноњ консол≥дац≥њ етн≥чноњ групи. ¬ цьому план≥ украњнц≥ автоном≥њ опинилис¤ в найменш спри¤тлив≥й ситуац≥њ.

‘≥нансов≥ ресурси етн≥чних громад  риму

ѕредставники рос≥йськоњ етн≥чноњ групи, завд¤ки чисельност≥ та традиц≥йному дом≥нуванню в органах влади ≥ самовр¤дуванн¤ в  риму, мають змогу дл¤ задоволенн¤ етнокультурних, пол≥тичних та ≥нших потреб використовувати ф≥нансово-матер≥альн≥ ресурси автоном≥њ, певною м≥рою – держави, а також ресурси ≥з-за кордону - федеральн≥ програми –‘ допомоги «сп≥вв≥тчизникам». Ѕагато рок≥в суттЇвою складовою њх ф≥нансуванн¤ були також кошти з бюджету м≥ста ћосква. ≈фективна система самоорган≥зац≥њ кримських татар маЇ змогу спиратис¤ у ф≥нансовому план≥ ¤к на внутр≥шньоукрањнську складову - кошти державноњ ≥ кримськоњ програм облаштуванн¤ репатр≥ант≥в (попри труднощ≥ останнього року, з 1991 року на ц≥ ц≥л≥ було вид≥лено майже 2 млрд. грн.), ≥нш≥ бюджетн≥ програми, так ≥ зовн≥шню - допомогу њм ¤к репатр≥антам, нац≥ональним меншинам або Їдинов≥рц¤м м≥жнародних структур з центрами на «аход≥, зах≥дних громадських орган≥зац≥й, окремих держав ™вропи, “уреччини, арабських крањн. ƒл¤ того, щоб зрозум≥ти масштаби допомоги – можна згадати, що ор≥Їнтовно половина ≥з понад 200 мечетей в  риму побудована на грош≥ арабських Їдинов≥рц≥в. ¬се вищесказане, безумовно, не означаЇ, що на¤вн≥сть зовн≥шньоњ допомоги кримським татарам чи рос≥¤нам може зам≥нити внутр≥шньодержавне ф≥нансуванн¤ њх потреб. ќсобливо терм≥нового вир≥шенн¤ потребуЇ проблема в≥дновленн¤ вид≥ленн¤ кошт≥в на програму облаштуванн¤ репатр≥ант≥в, щоб попередити зростанн¤ напруженост≥ в м≥жетн≥чних в≥дносинах в автоном≥њ.

”крањнська етногрупа  риму з точки зору ф≥нансового забезпеченн¤ своњх специф≥чних потреб опинилас¤ чи не в найг≥ршому стан≥. ƒещо по쑤кшуЇ цю проблему дл¤ украњнц≥в-п≥востров≥т¤н ф≥нансуванн¤ розвитку украњнськоњ мови, культури на загальнодержавному р≥вн≥, розвиток украњнського телерад≥опростору ≥ осв≥тньоњ системи. «вичайно, варто па쑤тати при оц≥нц≥ ф≥нансовоњ бази самоорган≥зац≥њ етн≥чних груп й про необх≥дн≥сть величезних витрат дл¤ забезпеченн¤ процесу репатр≥ац≥њ ≥ облаштуванн¤ кримських татар. –азом з тим, систематичне вид≥ленн¤ кошт≥в прот¤гом двох дес¤тил≥ть на њх потреби (хай, й не достатн≥х) спри¤Ї процесам самоорган≥зац≥њ ≥ подальшоњ консол≥дац≥њ ц≥Їњ групи кримчан.

ѕроте факт залишаЇтьс¤ фактом, що кошт≥в дл¤ п≥дтримки саме украњнськоњ етн≥чноњ групи  риму вид≥л¤лос¤ вкрай недостатньо ¤к з бюджету держави, так ≥ автоном≥њ. —уттЇва допомога ≥з-за меж держави њм також не надходила. ÷ентральн≥ органи влади в силу в≥дсутност≥ стратег≥чного баченн¤ шл¤х≥в етнопол≥тичного розвитку  риму не пом≥чають специф≥чних обставин бутт¤ кримських украњнц≥в, ¤к≥ фактично Ї меншиною в меншин≥, ≥ в≥дпов≥дно не надають њм належне ф≥нансуванн¤. ј органи влади автоном≥њ схильн≥ вважати вир≥шенн¤ проблем титульноњ етногрупи завданн¤м центру й попри значний внесок етн≥чних украњнц≥в у соц≥ально-економ≥чний розвиток  риму не посп≥шають ф≥нансувати ≥з бюджету автоном≥њ заходи, спр¤мован≥ на задоволенн¤ њх ≥нтерес≥в.

ѕоказовою в цьому план≥ Ї ситуац≥¤ з ф≥нансуванн¤м заход≥в дл¤ розвитку традиц≥й ≥ культур нац≥ональних меншин. ≤з 2001 року у бюджет≥ ј–  окремим р¤дком були зазначен≥ ц≥ кошти. « роками њх обс¤г зростав ≥ став довол≥ значним. Ќаприклад, у 2008 р. – 1,8 млн. грн. «а дес¤тил≥тт¤ завд¤ки такий форм≥ п≥дтримки автоном≥њ в≥дбулис¤ сотн≥ культурно-масових та ≥нших заход≥в (фестивал≥в, нац≥ональних св¤т, дн≥в нац≥ональних культур тощо) рос≥¤н, б≥лорус≥в, болгар, н≥мц≥в, грек≥в, естонц≥в, Їврењв, француз≥в та ≥нших нац≥ональних груп. ћ≥ж тим спроби украњнц≥в, ¤к≥ робл¤ть значний внесок к соц≥ально-економ≥чний розвиток  риму, отримати ф≥нансуванн¤ за ц≥Їю статтею були марними. ¬и не нац≥ональна меншина, - формально правильно говорили њм у –ескомнац≥ ј– . ј депутати представницького органу автоном≥њ роками не чують пропозиц≥њ актив≥ст≥в украњнських орган≥зац≥й зм≥нити формулюванн¤ при ухваленн≥ бюджету ≥ вид≥л¤ти грош≥ на п≥дтримку етн≥чних груп ј–  рим, а не нац≥ональних меншин.

ћожна також згадати, що були роки, коли на республ≥канську програму розвитку украњнськоњ мови з бюджету автоном≥њ вид≥л¤лос¤ аж… 20 тис. гривень. ¬ той же час лише на один фестиваль «¬елике рос≥йське слово» йшли щороку сотн≥ тис¤ч гривень. «а даними –ахунковоњ палати ¬ерховноњ –ади ј– , т≥льки у 2008-2009 рр. на рахунок √ќ «–ос≥йська громада  риму» ≥з бюджету автоном≥њ над≥йшло понад 1 млн. гривень на розвиток рос≥йськоњ мови, утриманн¤ заклад≥в рос≥йськоњ осв≥тньоњ та культурницькоњ направленост≥.

 лючове питанн¤

Ќапередодн≥ юв≥лењв прийн¤то п≥дбивати п≥дсумки юв≥л¤ра. 20-р≥чч¤ ≥снуванн¤ одн≥Їњ з найб≥льших держав ™вропи на пол≥тичн≥й карт≥ св≥ту в≥дзначити великими дос¤гненн¤ми у консол≥дац≥њ етн≥чних украњнц≥в  риму ми, на жаль, не можемо. «а час незалежност≥ ”крањни в  риму культурницька ≥нфраструктура дл¤ украњнц≥в так ≥ не створена. «а даними перепису 2001 р., 10 % кримчан, або 200 тис¤ч ос≥б визнали украњнську мову р≥дною. ўо ж вони мають? ≤з понад 600 шк≥л лише 7 украњномовн≥ (переважно утворен≥ з ≥н≥ц≥ативи кримськоњ громадськост≥), ор≥Їнтовно 7 % в≥дсотк≥в кримських школ¤р≥в навчаЇтьс¤ в украњномовних школах ≥ класах, дит¤ч≥ садки з украњнською мовою вихованн¤ в≥дсутн≥, п≥дготовка фах≥вц≥в украњнською мовою у кримських ¬Ќ« не ведетьс¤, ≥з б≥льш н≥ж 1000 газет, зареЇстрованих в ј–  лише одна тижнева видаЇтьс¤ державною мовою. ÷е 4-стор≥нкова вкладка « римський д≥алог» в газету ¬ерховноњ –ади  риму « рымские извест褻. √ромадсько-пол≥тичний та культурницький тижневик " римська св≥тлиц¤", ¤кий з 90-х рр. пропагував украњнське слово, у 2010 р. перестав друкуватис¤. Ѕуд≥вл¤ ”крањнського музичного театру в —≥мферопол≥ знаходитьс¤ в авар≥йному стан≥, а його репертуар переважно рос≥йськомовний. ¬ б≥льшост≥ м≥ст ≥ райцентр≥в автоном≥њ купити книжку чи потр≥бну газету украњнською мовою - проблема. —пасають ситуац≥ю дл¤ украњнофон≥в загальнонац≥ональн≥ «ћ≤, передус≥м, електронн≥. ¬≥дсутн≥ безкоштовн≥ курси з вивченн¤ державноњ мови дл¤ тих, хто маЇ таку потребу.

“ому не дивно, що в 2001 р. пор≥вн¤но з 1989 р. к≥льк≥сть украњнц≥в в ј–  зменшилас¤ на 9,6 % - до 492,2 тис¤ч кримчан. якщо не враховувати кримських татар, ¤к≥ масово почали повертатис¤ ¤краз наприк≥нц≥ 1980-х рок≥в, то чисельн≥сть кримського населенн¤ зменшилас¤ на 5-5,5 %. “обто украњнц≥ а автоном≥њ п≥д час незалежност≥ зникають швидше, н≥ж середньостатистичн≥ кримчани. як показав ¬сеукрањнський перепис 2001 року, ј–  рим стала Їдиним рег≥оном в держав≥, де питома вага етн≥чних украњнц≥в у населенн≥ пор≥вн¤но з 1989 р. зменшилас¤. Ќавр¤д чи перепис наступного року покаже принципово ≥нш≥ результати. ќтаке жахливе лице маЇ "насильницька украњн≥зац≥¤"  риму. ƒо реч≥, на думку академ≥ка ѕетра ¬ольвача, ¤кий вивчав м≥грац≥йн≥ процеси другоњ половини ’’ ст., украњнц≥в в  риму мало б нараховуватис¤ не менше 600 тис¤ч ос≥б.

ѕовертаючись до проблеми «пасивност≥» украњнськоњ громади у сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ автоном≥њ варто зазначити, що њњ причини не вичерпуютьс¤ неспри¤тливим дл¤ њњ консол≥дац≥њ морально-психолог≥чним кл≥матом та нестачею ф≥нансуванн¤ пор≥вн¤но з ≥ншими етн≥чними громадами. ћожливо, вони Ї пох≥дними в≥д головноњ причини. якщо рос≥¤ни в силу чисельност≥ та традиц≥йноњ присутност≥ в пол≥тичному ≥ економ≥чному ≥стебл≥шмент≥ дом≥нували в кримському сп≥втовариств≥. “о набагато менш чисельн≥ кримськ≥ татари наприк≥нц≥ 80-х – на початку 90-х рр. попали в  риму в довол≥ агресивно налаштоване до них середовище ≥ повинн≥ були в≥дбудовувати на ≥сторичн≥й батьк≥вщин≥ всю ≥нфраструктуру дл¤ етнонац≥ональних потреб. “им не менш, вони швидко стали другим за вагою етн≥чним фактором у автоном≥њ.

¬ чому ж, ймов≥рно, головна причина в≥дносноњ пол≥тичноњ «слабкост≥» кримських украњнц≥в? —права у ступен≥ њх внутр≥шньогруповоњ консол≥дац≥њ. якщо вз¤ти схему чеського досл≥дника ћ. √роха утворенн¤ модерноњ нац≥њ у недом≥нантних народ≥в ÷ентральноњ ≥ —х≥дноњ ™вропи, то ви¤витьс¤, що кримськ≥ татари фактично завершили процес формуванн¤ модерноњ етнонац≥њ, а украњнська етн≥чна група  риму знаходитьс¤, в кращому випадку, лише всередин≥ шл¤ху перетворенн¤ на частину модерноњ украњнськоњ етнонац≥њ.

Ќауковець ≥з ѕраги вид≥лив 3 етапи нац≥Їтворчого процесу, ¤к≥ р≥зн¤тьс¤ характером ≥ роллю д≥ючих у ньому соц≥альних сил ≥ ступенем нац≥ональноњ самосв≥домост≥ в рамках етн≥чноњ групи. ѕ≥д час ≥нтелектуального етапу («ј») нац≥ональна сп≥льнота вид≥л¤Їтьс¤ ¤к предмет наукового досл≥дженн¤. ѕредставники ≥нтелектуальноњ ел≥ти науково обірунтовують ос≥бн≥сть нац≥њ на баз≥ досл≥дженн¤ самобутн≥х етн≥чних ознак. Ќа другому – культурницькому – етап≥ («¬») широк≥ кола ≥нтел≥генц≥њ намагаютьс¤ прищепити ¤комога б≥льш≥й к≥лькост≥ представник≥в своЇњ етн≥чноњ групи нац≥ональну св≥дом≥сть, залучити њх до план≥в утворенн¤ нац≥њ. Ќа етап≥ пол≥тичного нац≥онал≥зму («—») розпочинаЇтьс¤ масовий рух за пол≥тичн≥ права нац≥њ, формуютьс¤ розвинен≥ соц≥альн≥ структури та пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ.

 римськ≥ татари у етап «—» вступили ще п≥д час революц≥й 1917 року та под≥й «громад¤нськоњ в≥йни», коли вони утворили в  риму потужн≥ структури самоорган≥зац≥њ та нав≥ть зробили спробу проголосити  римську Ќародну –еспубл≥ку. „астково врахувати новий ступ≥нь консол≥дац≥њ кримськотатарського народу був змушений комун≥стичн≥й тотал≥тарний режим, ¤кий утворив  римську ј–—–. ќстанн¤ не була з юридичноњ точки зору нац≥ональним кримськотатарським утворенн¤м, проте задовольн¤ла низку специф≥чних кримськотатарських потреб. ѕод≥њ 1940-х рр. мали дл¤ тюрк≥в  риму катастроф≥чн≥ насл≥дки. ѕонад 40 рок≥в вони не мали змоги повернутис¤ на Ѕатьк≥вщину. ѕроте у протисто¤нн≥ режиму —–—– кримськ≥ татари прот¤гом дес¤тир≥ч накопичили колосальн≥й досв≥д самоорган≥зац≥њ та мирноњ боротьби за своњ права, що дало њм змогу стати вагомою силою в  риму з к≥нц¤ 1980-х рр. Ќе випадково, рос≥¤ни, н≥мц≥, украњнц≥  риму робили спроби утворити органи етн≥чного самовр¤дуванн¤ за прикладом системи меджл≥с≥в, вт≥м – без особливого усп≥ху. ѕосилювали позиц≥њ кримських татар так≥ символ≥чн≥ ресурси ¤к спогади про традиц≥њ державност≥  римського ханату, трактуванн¤ ними  римськоњ ј–—– ¤к кримськотатарського нац≥онального утворенн¤.

 римськ≥ украњнц≥ в ’≤’-’’ стол≥тт¤х, коли йшло формуванн¤ модерноњ нац≥њ, були перифер≥йною групою всередин≥ украњнського етносу. ≤нтелектуальний етап «ј» нац≥Їтворенн¤ в≥дбувавс¤ переважно в ≥нших рег≥онах – —лобожанщин≥, Ћ≥вобережж≥,  ињвщин≥, √аличин≥ тощо. ѕроте його результатами могли користуватис¤ й користувалис¤ в  риму, в≥дпов≥дно у друг≥й половин≥ ’≤’ - на початку ’’ стол≥тт¤х на його територ≥њ розпочавс¤, проте був далекий в≥д завершенн¤ культурницький етап нац≥Їтваоренн¤. ” 1917-1920 рр. кримськ≥ украњнц≥ п≥д впливом революц≥й в –ос≥њ та ”крањнськоњ нац≥онально-визвольноњ революц≥њ зробили спробу перейти до етапу пол≥тичного масового руху. ¬≥дбуваютьс¤ масов≥ заходи, виникають в —евастопол≥, —≥мферопол≥, ‘еодос≥њ, ялт≥,  ерч≥, ™впатор≥њ, јлушт≥, јлупц≥ украњнськ≥ громади, ради, орган≥зац≥њ украњнських пол≥тичних парт≥й. ” 1918-1920 рр. д≥Ї об‘Їднавчий орган ”крањнська  раЇва рада в  риму. ѕроте негативне ставленн¤ до украњнського нац≥онального руху вс≥х пол≥тичних режим≥в, що контролювали  рим у 1917-1920 рр., недостатн¤ увага до проблем кримських украњнц≥в кер≥вного ¤дра нац≥онального руху, украњнських державних структур не дали змогу закр≥пити дос¤гненн¤ ≥ перейти до етапу «—». Ѕ≥льшовицький тотал≥тарний режим, ¤кий остаточно захопив владу в  риму наприк≥нц≥ 1920 р., заборонив д≥¤льн≥сть ≥нших пол≥тичних парт≥й та структур, в тому числ≥ – украњнських, закрив в —евастопол≥ украњнську школу. ѕ≥д час пол≥тики корен≥зац≥њ у 1920-т≥ рр. дл¤ потреб кримських украњнц≥в практично н≥чого не робилос¤. “од≥ ж в  риму припинили свою д≥¤льн≥сть украњнськ≥ кооперативи, а частина њх д≥¤ч≥в була репресована. ѕ≥сл¤воЇнна пол≥тика злитт¤ вс≥х нац≥й —–—– в Їдиний рад¤нський народ також створювала перепони дл¤ консол≥дац≥њ украњнц≥в  риму. ќтже напередодн≥ оголошенн¤ незалежност≥ ”крањни вони знову знаходилис¤ на етап≥ «¬».

«а 20 рок≥в принципових зм≥н у р≥вн≥ консол≥дац≥њ ц≥Їњ групи кримчан не сталос¤. “ак, за даними ÷ентру –азумкова, у 2008-2009 рр. 43,5% кримських украњнц≥в в≥днос¤ть себе до рос≥йськоњ культурноњ традиц≥њ, 16,5% до рад¤нськоњ, а до украњнськоњ ≥ загальноЇвропейськоњ – лише 21,6% ≥ 10,7 % в≥дпов≥дно. –езультати цього досл≥дженн¤ де¤к≥ досл≥дники ставл¤ть п≥д сумн≥в. ѕевн≥ п≥дстави дл¤ того Ї, проте загальну тенденц≥ю воно визначаЇ в≥рно. ќск≥льки ц≥леспр¤мованоњ роботи держави з консол≥дац≥њ етн≥чних украњнц≥в в  риму не ведетьс¤, то значна њх частина п≥дпадаЇ п≥д впливи ≥нших нац≥ональних чи кваз≥нац≥ональних проект≥в: рос≥йського нац≥онал≥зму чи великодержавност≥, деструктивноњ форми кримського рег≥онального «нац≥онал≥зму», ¤кий будуЇтьс¤ ¤к антитеза украњнськ≥й пол≥тичн≥й нац≥њ, тощо.

 оли трет≥й – не зайвий

‘ах≥вц≥ ÷ентру –азумкова зробили навесн≥ 2009 року за п≥дсумками масштабного соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ в 2008-2009 роках, проведеного в  риму, висновок, що стосунки м≥ж дом≥нуючими в рег≥он≥ сп≥льнотами - так званою слові¤нською, до ¤коњ належать практично вс≥ етн≥чн≥ рос≥¤ни та б≥льш≥сть етн≥чних украњнц≥в  риму, та кримськотатарською Ї напруженими (хоч ≥ не критично) та можуть бути охарактеризован≥ ¤к передконфл≥ктн≥. јвтори досл≥дженн¤ вважають особливо небезпечним те, що, по-перше, розмежуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж двома найб≥льш чисельними сп≥льнотами, ¤к≥ охоплюють б≥льш≥сть населенн¤  риму; по-друге, в переважн≥й б≥льшост≥ кримськотатарська сп≥льнота виступаЇ стороною, ¤ка зазнаЇ дискрим≥нац≥њ, що посилюЇ протестн≥ настроњ в њњ середовищ≥; по-третЇ, м≥ж сторонами немаЇ посередника.

«агрозливим, п≥дкреслюють фах≥вц≥ ÷ентру –азумкова, з точки зору можливост≥ виникненн¤ пр¤мого конфл≥кту м≥ж дом≥нуючими сп≥льнотами, Ї поширен≥ серед обох сп≥льнот (але значно б≥льше – серед слові¤нськоњ) негативн≥ стереотипи сприйн¤тт¤ та упередженн¤ стосовно ≥ншоњ сторони. ÷≥ стереотипи активно п≥дживлюютьс¤ певними пол≥тичними силами, громадськими обіЇднанн¤ми, «ћ≤. ¬≥дсутн≥сть взаЇмного ≥нтересу, байдуж≥сть одн≥Їњ з≥ сп≥льнот до проблем ≥ншоњ, брак м≥жгруповоњ комун≥кац≥њ, за умов в≥дсутност≥ традиц≥й житт¤ в багатокультурному сусп≥льств≥, призвод¤ть до замиканн¤ кожноњ з них на власних потребах ≥ сприйн¤тт¤ ≥ншоњ лише ¤к конкурента або нав≥ть ¤к потенц≥йного ворога.

ќстанн≥й висновок автор≥в досл≥дженн¤ п≥дкреслюЇ нагальну необх≥дн≥сть актив≥зац≥њ м≥жкультурного д≥алогу в ј–  рим та потребу у посереднику м≥ж етн≥чними громадами.

“аким посередником мають бути органи влади, до певноњ м≥ри – м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, а всередин≥ кримського сп≥втовариства його роль могла б в≥д≥грати украњнська етн≥чна група. –≥зн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що ступ≥нь близькост≥ м≥ж рос≥¤нами та украњнц¤ми в  риму вищий, н≥ж з ≥ншими етн≥чними групами. “ому першочерговим завданн¤м дл¤ украњнськоњ громади автоном≥њ Ї поверненн¤ до «автентичноњ» етноукрањнськоњ ≥дентичност≥ у модерному њњ вар≥ант≥ при одночасному збереженн≥ високого ступен¤ взаЇморозум≥нн¤ з рос≥йською етн≥чною громадою.
ƒистанц≥¤ м≥ж рос≥¤нами автоном≥њ ≥ кримськими татарами дещо б≥льша, н≥ж украњнц¤ми автоном≥њ та кримськими татарами. ÷е особливо в≥дчуваЇтьс¤ на р≥вн≥ ел≥т/≥стебл≥шменту етн≥чних громад. ”крањнська етн≥чна група дл¤ того, щоб стати мед≥атором всередин≥ кримського сп≥втовариства, маЇ збер≥гати та нав≥ть посилювати в≥дкрит≥сть до тюрк≥в  риму.

¬арто зазначити, що можлива посередницька роль украњнц≥в н≥ в ¤кому раз≥ не заперечуЇ важлив≥сть пр¤мих стосунк≥в, прагненн¤ до взаЇморозум≥нн¤ м≥ж рос≥¤нами автоном≥њ та кримськими татарами. ѕроте очевидно, що м≥ж ними йде змаганн¤ за символ≥чний «суверен≥тет» над  римом.  римськотатарський рух його проголосив у 1991 р. у в≥дпов≥дн≥й декларац≥њ, ухвален≥й  урултаЇм. ј значна частина етн≥чних рос≥¤н сучасну форму автоном≥њ сприймаЇ ¤к особливо «свою», попри те, що юридично вона не маЇ етн≥чного окрасу.

‘ормуванн¤ модерноњ групи украњнц≥в  риму, ¤ка б стала одним з над≥йних «запоб≥жник≥в» проти сепаратизму та важливих мед≥атор≥в у д≥алоз≥ всередин≥ кримського сп≥втовариства, потребуЇ њњ переходу на ≥нший етап консол≥дац≥њ, структуризац≥њ, оновленн¤ ел≥ти, а також - п≥дтримчих д≥й з боку держави та украњнського сусп≥льства. ќстаннЇ необх≥дне з огл¤ду на сучасний стан ц≥Їњ громади та р≥вень внутр≥шньогруповоњ консол≥дац≥њ рос≥йськоњ та кримськотатарськоњ громад автоном≥њ, њх можливост≥ по залученню ресурс≥в дл¤ задоволенн¤ власних потреб.
ѕри ухваленн≥  онцепц≥њ державноњ етнопол≥тики ”крањни варто передбачити ¤к заходи дл¤ задоволенн¤ етнокультурних потреб рос≥¤н  риму, захисту кримськотатарськоњ мови, розвитку культури та осв≥ти кримськотатарського народу, процесу його облаштуванн¤ в держав≥, так ≥ на п≥дтримч≥ д≥њ щодо украњнськоњ етн≥чноњ громади  риму. ѕри ухваленн≥ ≥ реал≥зац≥њ ≥нших державних документ≥в (наприклад – концепц≥њ гуман≥тарного розвитку, програми «”крањнська книга») варто враховувати специф≥чн≥ стан та ≥нтереси украњнц≥в автоном≥њ ¤к меншини в меншин≥. ƒл¤ њх забезпеченн¤ держава мала б б≥льш активно використовувати ≥ вже ≥снуюч≥ ≥нструменти – ¬сеукрањнський ≥нформац≥йно-культурний центр в —≥мферопол≥, ƒ“–  « рим», державне видавництво «“авр≥¤», б≥бл≥отечн≥ ≥ музейн≥ установи, тощо. ‘≥нансуванн¤ етно-культурних потреб та орган≥зац≥й украњнц≥в  риму, ¤к ≥ ≥нших груп, можна було б зд≥йснювати ≥з державного бюджету ≥ бюджету автоном≥њ на грантов≥й основ≥. —тратег≥чною ж метою етнопол≥тики держави в автоном≥њ маЇ бути забезпеченн¤ потреб њњ етн≥чних громад, збалансуванн¤ њх ≥нтерес≥в, завершенн¤ процесу њх ≥нтеграц≥њ в украњнську пол≥тичну (загальногромад¤нську) нац≥ю, а також створенн¤ умов дл¤ консол≥дац≥њ етн≥чних украњнц≥в  риму в украњнську етнонац≥ю.

ѕоки ж в ц≥лому держава так ≥ не виробила етнонац≥ональноњ стратег≥њ в  риму. ј було б добре не рубати кримський вузол п≥д час загостренн¤ проблем, а методично його розв'¤зувати. ¬ тому числ≥ - з допомогою украњнськоњ ниточки. ѕричина пасивност≥ украњнськоњ влади за президентства Ћ.  учми, за г≥потезою ћ. –¤бчука, пол¤гаЇ в тому, що ≥стебл≥шмент був зац≥кавлений задл¤ збереженн¤ власноњ влади у п≥дтриманн≥ сусп≥льноњ амб≥валентност≥ в масштабах крањни. “обто збереженн¤ протисто¤нн¤ по л≥н≥њ "украњнц≥"-"пострад¤нськ≥ креоли" було виг≥дно владним групам, ¤к≥ за таких обставин виступали "миротворц¤ми" м≥ж прихильниками двох п≥дход≥в. ќтже, за великими рахунком, оф≥ц≥йному  иЇву було не до етн≥чних украњнц≥в  риму, хоча певн≥ демонстративн≥ д≥њ робилис¤ (наприклад, побудова за патронатом Ћ.  учми сучасноњ буд≥вл≥ украњнськ≥й г≥мназ≥њ в —≥мферопол≥, ¤ка знаходилась у непристосованому прим≥щенн≥, в≥дкритт¤ в —≥мферопол≥ ¬сеукрањнського ≥нформац≥йно-культурного центру). ѕ≥д час президентства ¬. ёщенка, ¤кий на р≥вн≥ держави робив певн≥ заходи дл¤ консол≥дац≥њ украњнських громад¤н в модерну нац≥ю, спец≥ально дл¤ украњнськоњ громади автоном≥њ не було зроблено н≥чого (нав≥ть загальна к≥льк≥сть украњномовних шк≥л лишилась на р≥вн≥ 2004 р.). ™дине, що згадуЇтьс¤, це дорученн¤ дане √лавою держави у 2009 роц≥  абм≥ну ”крањни створити в —≥мферопол≥ ÷ентр д≥лового ≥ культурного сп≥вроб≥тництва «”крањнськ≥й д≥м», ¤ке ур¤д про≥гнорував. ¬исновки про знач≥нн¤ дл¤ консол≥дац≥њ украњнськоњ громади автоном≥њ президентства ¬. януковича робити рано, хоча очевидно, що кадровий склад гуман≥тарного блоку ур¤ду, перш за все – ћ≥н≥стерства осв≥ти, науки, молод≥ та спорту, поки не всел¤Ї оптим≥зму.

Ћ≥дери украњнства  риму мають ≥нтенсиф≥кувати роботу, зокрема, з напрацюванн¤ ≥дейного п≥дірунт¤ консол≥дац≥њ своЇњ етн≥чноњ громади. Ќа нашу думку, вона маЇ базуватис¤ не на «нац≥онально-визвольн≥й» парадигм≥, а на нац≥Ї-, державобуд≥внич≥й. јдже перша передбачаЇ ≥ «пробачаЇ» певний р≥вень ксенофоб≥њ та нетолерантност≥. ƒруга ж, в умовах  риму, маЇ спиратис¤ ¤к на специф≥чн≥ етн≥чн≥ коди, так ≥ на примат нац≥ональних (загальногромад¤нських) ≥нтерес≥в, прав людини, д≥алог≥чн≥сть, толерантн≥сть та ≥нш≥ Ївропейськ≥ ц≥нност≥. ÷е дасть змогу кримським украњнц¤м стати стаб≥л≥зуючою силою, виконати ≥нтеграц≥йну м≥с≥ю та зробити св≥й внесок у недопущенн¤ «босн≥њзац≥њ»  римського п≥вострову.

ѕ≥дтримка консол≥дац≥њ украњнц≥в  риму Ї завданн¤м не т≥льки держави, хоч њњ роль в цьому питанн≥ переоц≥нити важко, а й громад¤нського сусп≥льства ”крањни, вс≥х украњнських етнонац≥ональних структур. ѕол≥тичн≥ режими в держав≥ м≥н¤ютьс¤ ≥ де¤к≥ з них можуть не розум≥ти значущ≥сть цього аспекту кримськоњ проблеми. ¬≥тчизн¤не ж громад¤нське сусп≥льство маЇ усв≥домити потребу консол≥дац≥њ кримських украњнц≥в, њх ≥нтеграц≥њ в украњнську етно- ≥ пол≥тичну нац≥ю ¤к одну з констант дл¤ реал≥зац≥њ ≥дењ —оборност≥ ”крањни на сучасному етап≥.

¬ раз≥ ж залишенн¤ проблеми консол≥дац≥њ украњнц≥в автоном≥њ на самоплив, то, в кращому раз≥, ц¤ мета буде дос¤гнута у довгостроков≥й перспектив≥. ¬т≥м, Ї ймов≥рн≥сть, що п≥д час перепису 2042 року етн≥чних украњнц≥в в  риму може залишитис¤ 250 тис¤ч… јдже продовжитьс¤ розмежуванн¤ ц≥Їњ етн≥чноњ групи на св≥дому войовничу менш≥сть та асим≥льовану ≥ншим або ≥ншими нац≥ональними проектами б≥льш≥сть. „и додасть це стаб≥льност≥ ситуац≥њ в  риму ≥ ”крањн≥ загалом?