Качула Віктор Володимирович

Віктор Володимирович народився 7 травня 1959 р. у селі Горки Любешівського району на Волині. У 1974р. закінчив Рудко-Козиньску 8-річну школу (Рожищенський р-н., Волинь), у 1978 р. – Шацький лісовий технікум. У період з 1978-1980рр. служив у Групі Радянських військ у Німеччині. У Криму – з 1985 року. У 1987 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка, здобувши спеціальність журналіста. Розпочав трудову діяльність за фахом у 1982 році в Рожищенській районній газеті „Світло Жовтня”. З 1986 по 1998 р. був кореспондентом, відповідальним секретарем у газеті „Кримський комсомолець”. З 1998 до 2000 року працював на посаді заступника головного редактора, відповідального секретаря у газеті „Кримська світлиця”, з 2000 року – головний редактор „Кримської світлиці”. Дружина Віктора Володимировича – Галина Володимирівна – вчитель української мови та літератури, а донька Юлія – студентка факультету естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (м. Київ), у Криму відома як „Золотий голос” Таврійського національного університету ім. Вернадського. У 2006 році Віктор Володимирович отримав звання Заслужений журналіст України, а у 2007 р. разом з донькою випустив диск авторських пісень „Може, мамо, я хоч трохи кращим світ зроблю!”(можна прослухати за адресою – http://www.ukrlife.org/main/evshan/apple_ua.htm ).
У 2009 році групою київських близьковладних авантюристів-політиканів була зроблена спроба захопити „Кримську світлицю”, змінити статус, формат і наповнення єдиної кримської української просвітницької газети, виплеканої поколінням українцям-патріотів, і взагалі перевести редакцію до Києва. Віктор Качула до останнього захищав газету, не давав скорочувати колектив, змінювати формат. Тоді за надуманими облудними звинуваченнями редактора за непокору звільнили з посади і намагалися навіть притягти до кримінальної відповідальності. Впродовж 2010 року Віктор Качула виграв усі суди, відкинув усі звинувачення і 14 жовтня – на Покрову! – був відновлений на посаді головного редактора.

На той момент приміщення редакції за борги було опечатане, газета тривалий час взагалі не друкувалася. Найяскравішим враженням після пережитого Віктор Володимирович вважає відкриття редакційних дверей, що були опечатані десять місяців і знайдені кілька живих рослинок серед замордованих квітів, які стільки часу ніхто не поливав.

Віктор Качула разом з колективом, який частково вдалося зберегти, налагодив вихід „Кримської світлиці” в Інтернеті, а з липня 2011 року газета знову почала друкуватися у звичному читачам форматі. На сьогодні редакція знову повноцінно функціонує.

Життєве кредо Віктора Качули – не відступати і не здаватися! Тож, у його планах на майбутнє разом з однодумцями відродити і примножити усі добрі справи й починання, якими славилася „Кримська світлиця” у попередні „доруйнівні” роки: пісенні, мовні, літературні конкурси і фестивалі, комп’ютерний турнір для школярів „Хто „Світлицю” не читає – той комп’ютера не має!”, конкурс духовної краси „Кримчаночка”, поновити повноцінне видання додатків до „Кримської світлиці” – „Джерельце”, „Будьмо!” і „КримСПОРТ”. Перетворити „Світлицю” у сучасне, якісне, тиражне видання – але з українською душею! Записати разом з донькою ще кілька дисків власних пісень, видати книгу поезії. А як буде час для мемуарів – написати гостросюжетну повість про те, що випало пережити разом з єдиною кримською українською газетою – „Кримською світлицею”.