Generated by Pure CSS Menu.com : Free CSS Drop Down Menu Generator CSS Drop Down Menu by PureCSSMenu.com
Hosted by uCoz
               



Вісник

ДО "Всеукраїнський інформаційно-культурний центр"

 



У душі звучить музика

   У концертному залі СДМШ № 1 ім. С.В. Рахманінова 18 лютого відбувся вечір пам'яті відмінників народної освіти, заслужених педагогів, художнього керівника ансамблю пісні і танцю Палацу піонерів Степана Карпенка та головного хормейстра Алевтини Карпенко. У концерті взяли участь: Кримський оркестр російських народних інструментів ім. Г. Шендерева (керівник - Валентин Лобанов); заслужена артистка АРК Лариса Тимофєєва; вокальний ансамбль педагогів СДМХШ «Камертон» (керівник - заслужений учитель України Наталя Заславська); джазовий ансамбль «Мелос» (керівник Ірина Руковицина); народна академічна хорова капела «Октава» (керівник - заслужений працівник АРК Копочевська Ольга); солістка Кримської філармонії, заслужена артистка України Наталя Безкоровайна; ансамбль «Світанок» ДМШ № 1 (керівник - заслужений працівник культури АРК Ангеліна Карпенко). Також були присутні ведуча концерту Ніна Чешуїна, концертмейстри заслужений працівник культури АРК Тетяна Кусонська та лауреат всесоюзного конкурсу Олена Картелішева.

   Зовсім недавно закінчилася велика вітчизняна війна. У місті багато людей у військовій формі. Молода людина з гарним кучерявим волоссям прийшла вступати до музичного училища ім. П.І.Чайковського, що знаходилося по вул. Карла Маркса. В душі у юнака звучить МУЗИКА. Це був Степан Карпенко. Повз старої будівлі музичного училища маленька стежка, якою поспішають студенти, і раптом Степан бачить прекрасну дівчину: чудове плаття, гарне волосся, витончені риси обличчя. Здається ніби ангел спустився з небес.

   Він закохався з першого погляду, чекав нової зустрічі з нею, боявся підійти і нарешті насмілився. «Ви теж навчаєтеся тут, можна з вами познайомиться? Мене звуть Степан, а вас?», - запитав юнак, хоча прекрасно знав її ім’я. «Мене Алевтина, можна просто Аля». Вона давно помітила палкі очі молодої людини, бачила його багато разів і навіть сердилася, що він не знайомиться з нею. Але чому? Боявся, що відмовить. Познайомилися – і більше не розлучалися ніколи до самої смерті.

   Після закінчення музичного училища, подружжя працювало спочатку у філармонії, потім у Палаці піонерів. Минуло понад 10 років. Про них говорили, їх знали, запрошували на телебачення, урядові концерти, Невдовзі народилася донька Ангеліна, довгоочікувана, улюблена дитина. У кожного з цих талановитих педагогів і музикантів було хобі. Степан дуже любив історію, Алевтина прекрасно вишивала та в'язала.

   Уміння захоплюватися талановитими музикантами, допомагати їм, повна відсутність заздрощів – все це було рисою характеру Алевтини й Степана Карпенків. Не можна не назвати чудових учнів Алевтини Карпенко: Світлана Лавренюк, Наталя Гавриленко, Аїда Родрігес, Тетяна Войноровська, Наталя Безкоровайна-Лаутар, Ірина Руковицина, Ольга Копочевська, Володимир Невідомий, Лілія Довбня. Але улюбленим учнем і продовжувачем справи, якій віддали всі свої сили і талант подружжя Карпенків, є їхня єдина донька Ангеліна. Вона продовжує славетну музичну династію, активно передає свої плани і задуми майбутньому поколінню і тим самим прищеплює в юних талантів любов до музики, адже це дуже важливо в наш час.

   Цей концерт відбувся завдяки інформаційній підтримці Всеукраїнського інформаційно-культурного центру та фінансової допомоги ПП Глизов Ю.В.

 


ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ
«ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР»













Валентина Настіна

х  х  х

В мозаїці квадратів, кругів, ліній

Між пасмами в улоговині гір

Гряди відбілених фасадів іній

Розділив навпіл згин ріки Салгір.

 

Рубців від шрамів століть світлотіні

У лабіринті вулиць в унісон

З`єднують еклектику в серцевині

Міста, як під пальцями струн грифон.

 

Диску сонця золотий круговорот

Цілунком обпікає з висоти,

Струменіє флюїдами злитків сот,

Для зустрічей наводячи мости.

 

Вмістив ніжного доторку рук магніт

Сплав ритмів серця, відвертість розмов.

В дзеркалі очей відбився увесь світ,

А в перехресті двох життів – любов.

 

На тротуарі завмер вітру скальпель,

Карбує їхні силуети в скло,

З фонтану розсипає бризки крапель

На гарячого асфальту тепло.

 

Зухвальство це в спеку йому прощаю

І кидаю за подих монету.

В предтечі щастя підходжу до краю

Помосту, готуючись до злету.

 


VIKC © 2008-2012
Webmaster Kurtasanova Selime


free counters Rambler's Top100

Общеобразовательная школа №43 г.Симферополя Общеобразовательная школа №43 г. Симферополя
+