Урочисте відкриття музею «Українське народознавство» відбулося 10 листопада на історико-філологічному факультеті РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет». На святі були присутні представники адміністрації навчального закладу І. Люманов, Н. Кропотова, І. Алієва, І. Сосніна; декани факультетів Е. Сейдаметов та Ф. Сеферова; завідувачі кафедр Р. Куртсеїтов, Е. Ганієва та Н. Грозян, а також викладачі, магістранти і студенти.

   Серед запрошених гостей були представники української громади у Криму: депутат ВР АРК Л. Пілунський, голова Кримської філії Всеукраїнського наукового товариства ім. Т. Шевченка Петро Вольвач, головний редактор «Кримської світлиці» В. Качула, голова Всекримського товариства «Просвіта» С. Савченко та його заступник П. Власенко, заступник генерального директора Всеукраїнського інформаційно-культурного центру С. Леонова, директор ЗОШ №29 Т. Чупрова та інші.

   Відкрив двері Музею народознавства перший проректор І. Люманов, перерізавши червону стрічку на вході разом з завідувачем кафедри Н. Грозян. Гостей зустрічали за старовинним українським звичаєм – пишним короваєм з сіллю.

   Музей створювався у вересні 2011 року за власної ініціативи професорсько-викладацького складу кафедри у звичайній лекційній аудиторії № 172. На стінах вивішено інформаційний матеріал, що є доступним для одночасного візуального та слухового сприйняття. На думку викладачів, зорова фіксація ділянок музею сприятиме кращому запам’ятовуванню системи знань з народознавства.

   Студентки факультету Севіль Велієва й Еміне Мустафаєва проспівали відому українську пісню «Два вікна» під гучні оплески присутніх. Гостям та працівникам вишу продемонстрували експозиційний комплекс «Хата у вишневому садку», а також мапу України з позначенням різних народних промислів. Екскурсоводи музею розповіли про жіночий та чоловічий одяг українців: намиста, віночки, сорочки, хустинки, шаровари, чоботі, брилі тощо. Своєрідною родзинкою стали чудові колекції скринь та шкатулок з Івано-Франківщини, Закарпаття, Черкащини, Полтавщини. Були представлені вишивки славетної майстрині Віри Роїк та її учениці Людмили Дмитрієвої. У куточку причаївся також рушничок кримськотатарської вишивальниці Бахтіє Муртазаєвої з Білогірського району. Ваблять зір різних форм та різновидів качалки, рубелі, веретена, п’яльця, глечики та макітри. Вражають великодні яйця та кошики з експозиційного комплексу «Великдень».

   Врешті решт виникає здивування і водночас захоплення оптимізмом, невтомною енергією тих людей, що створювали Музей народознавства. Ще один невеличкий осередок українства виник на нашій кримській землі. Спасибі Вам!

            Фольклорно-діалектологічна двотижнева експедиція в регіони півострова влітку для першокурсників історико-філологічного факультету Кримського інженерно-педагогічного університету за його навчальною програмою є серйозним випробуванням здобутих знань у реальних життєвих умовах, першим практичним кроком до майбутньої професії. Коли у вересні цьогорічний етнографічний студентський десант розклав у лекційній аудиторії №172 привезені зразки старожитностей, об`єднав в один документальний фільм знятий в етноінформаторів відеоматеріал про особливості лексики населення, його діалектів у порівнянні з літературною українською мовою в процесі дослідження місцевих традицій, звичаїв, вірувань та інших елементів народної культури, після спільного з викладачами аналізу на підсумковій конференції повертати назад на їх звичне місце в бабусиних скринях не захотів ніхто з практикантів.

Особливо цікаво  було всім стежити за лабіринтом сюжетних композицій, переданих символічними знаками у вишитих орнаментах різних місцевостей, на керамічних виробах. Географія їх адрес у процесі формування  в  аудиторії виставкової експозиції у вересні – жовтні з кожним новим експонатом розширювалася, перетнула межі півострова і охопила майже всю Україну. На початку листопада урочистим відкриттям музею народознавства в університеті завершився тиждень української мови, присвячений Дню української писемності та мови.

Його гостей після традиційного для таких  церемоній перерізування стрічки дівчата в українських народних костюмах зустрічали за давнім національним звичаєм пишним короваєм і сіллю. Для вузу, більшість студентів якого – кримські татари, цей традиційний вияв гостинності: протокольний – на вищому рівні та обрядовий – у повсякденному житті українського народу є складовим елементом у вивченні історії та культури Української держави, її мови.

Кафедра української філології – одна з кращих серед вузів не лише Криму, а й усього півдня України, - сказав перший проректор університету Ескендер Люманов. П`ятикурсниця історико-філологічного факультету Гульнара Ільясова у минулому навчальному році здобула перемогу в Міжнародному конкурсі імені Т.Шевченка. Диплом лауреата їй вручено в травні нинішнього року на Чернечій горі у Каневі. Новий осередок народознавства у вузі, на його думку, сприятиме вдосконаленню засвоєння студентами отриманих на лекціях і практичних заняттях знань з української мови, її популяризації в Криму. Музей та аудиторія поєднують в одному статусі нову галузь дидактики, яка спирається на синоптичний метод викладання.

- Його сутність базується на тому, що на відміну від послідовних у часі аудиторних занять експозиційна інформація музею буде доступна для одночасного та вибіркового індивідуалізованого огляду та сприйняття, - пояснює завідувач кафедри української філології, кандидат філологічних наук Ніна Грозян. – Експонати забезпечують як загальне ознайомлення з станом науки, так і детальніше вивчення кожної з її галузей.

Зорова фіксація студентами навіть самого місця або ділянки розміщення експонату сприяє кращому запам`ятовуванню місця, теми або концепту в складі системи знань з народознавства. Тож синоптичний метод, на думку викладачів, є одним з реальних засобів забезпечення індивідуалізації навчання у вузах. Набутий у музеї досвід вони планують узагальнити для подальшого впровадження в освітній галузі.

…Звучить пісня «Два вікна» у виконанні студенток Еміне Мустафаєвої та Севіль Велієвої. І група студентів, магістрантів та молодих викладачів кафедри розпочинає першу після відкриття музею екскурсію. Перший для огляду експозиційний комплекс – «Хата у вишневому садку». Це цілісний колоритний світ, в якому вікна – очі, дерева – обереги, а вишня – символ молодої жінки, матері, рідної домівки. Плетений із лози тин виконував в обійсті не лише господарське призначення, а й мав магічну силу, оберігав його  від нечистої сили. Вирощений у городі гарбуз споживався як харчовий продукт, а коли до дівчини сватався нелюбий їй хлопець, йому передавали його як відмову  вийти за нього заміж. Соняшник був символом сонця, достатку і батьківщини. Як він повертає голову за сонцем на небі протягом дня, так і людина, - вважали предки, повинна жити, вірно служити своєму народу і Вітчизні.

Кожен з експонатів супроводжувався коментарями про витоки народних традиций, звичаїв і магічних дій, пов`язаних з певним днем року, господарськими особливостями української дійсності, її природою. За народними прикметами, повір`ями та оберегами українців у побуті, в особливі моменти життя та святкові дні розпізнається народ на сучасному етапі і в його історичному минулому. Вони як найміцніші елементи об`єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

Національну цілісність в експозиції уособлює карта України, на тлі якої демонструється мальовничість, варіативність та оригінальність колориту вбрання населення різних регіонів, зокрема, жіночих і дитячих блузок, чоловічих сорочок з манишкою посередині, рідше – збоку. Одна з перлин цієї колекції – старовинна чоловіча сорочка  із Запорізької області.

За хустиною, вишитою шовковими, срібними чи золотими нитками, визначалася в давні часи честь жінки. Прикрасою на голові дівчат був вінок з кольоровими стрічками, що символізують землю, воду, сонце, весь навколишній світ. Готуючись до виходу заміж, вони вишивали собі посаг і складали його в скриню.

- Ми також збираємо для своєї скрині домоткане полотно, вишиті рушники і наволочки, - розкрили студентки гостям один із своїх дівочих секретів, який поєднується ними з навчально-дослідницьким інтересом до народознавства.

А для експозиційного комплексу, присвяченого творчості Героя України Віри Роїк, вишиті вироби з родинної колекції надав син знаменитої вишивальниці Вадим Роїк. Її учениця Галина Дмитрієва подарувала рушник. Про рушник кажуть, що дім без нього, як сім`я без дітей. Тож інтерес до цього виду народної творчості  не зникає. Він продовжує розвиватися і вдосконалюватися новими сучасними композиціями орнаментальних символів і кольорів.

Накладання церковних традицій  і народних, їх органічне і своєрідне злиття відбувається на Великдень, коли люди вірять у чудодійні властивості верби, печуть пасхальні солодощі, розписують фарбовані яйця, складають у корзинки, які накривають вишитими рушниками, а свої побажання записують у великодніх листівках. Незважаючи на древнє походження, це свято і нині залишається великим днем.

Духом історії древних віків віє від таких виготовлених власноручно предметів побутового вжитку, як рубель з качалкою для гладіння білизни, праска, веретено, п`яльця, наперсток, глиняна макітра, глечик, дерев`яні ложки, різні за розміром і формою декоративні тарілки ХІХ століття. Поряд з ними розташована серія сучасних шкатулок з дерева і соломи з Закарпаття, Івано-Франківської і Тернопільської областей, а також з відомим на весь світ петриківським розписом. За ними демонструються кошики, брилі або солом`яні капелюхи, конопля для ткацтва, різні види виготовленого з неї полотна і ще всяка всячина, наприклад, магічний знак – хрест  і півень, голосу якого боїться нечисть. В орнаментах калини – дерева українського роду, винограду – символу краси, створення сім`ї та ружі (старої назви троянди) відображено нескінченний сонячний рух з відродженням та оновленням життя.

В українського народу є повір`я: той, хто зрікся батьківського звичаю,  карається ганьбою та забуттям. Він никає світом, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку та пристановища. Відновлюючи історичну пам`ять, ми повертаємося до святих начал, які є наріжним каменем національної свідомості. А для студентів кримськотатарської національності створений музей, за словами депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим Леоніда Пилунського, став ще й середовищем для практичного засвоєння розмовної української мови. Проведена ними екскурсія продемонструвала майже бездоганне володіння нею. А це ж третя для них мова після рідної кримськотатарської та російської.

Численні гості, як і належить у таких випадках, прийшли на презентацію не з порожніми руками, а з подарунками. Голова Кримської філії Всеукраїнського наукового товариства ім. Т.Шевченка Петро Вольвач, який назвав відкриття музею в інженерному вузі знаковою для всіх кримчан подією, ще одним українським культурницьким осередком, другим після Таврійського національного університету ім. В.Вернадського, але з більш різнобічно укомплектованою експозицією, подарував йому кілька своїх авторських книг. Від Кримської організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» її голова Сергій Савченко передав у фонди музею 13 компакт-дисків із записами етнічної музики України та Мультимедіаенциклопедію Т.Шевченка.

Головний редактор всеукраїнської загальнополітичної і літературно-художньої газети «Кримська світлиця» Віктор Качула запросив усіх студентів, які вивчають українську мову, спробувати відчути свої лінгвістичні таланти на дотик друкованого слова у фоліантах цього періодичного видання. Він передав у музей підшивку газети за 2008 рік і кілька компакт-дисків із записами українських пісень.

У середніх загальноосвітніх школах, де відкрито філії кафедри української філології, подарунки їх школярі виготовили власними руками. Від їхнього імені директор Сімферопольської ЗОШ №29 Тетяна Чупрова передала учнівські малюнки і витинанки, а заступник директора Гвардійської ЗОШ №1 Сімферопольського району, колишня випускниця цього вузу Юлія Тургенєва – вишитий рушник.

Передаючи в дар музею картину відомого кримськотатарського художника із Старого Криму Нурі Якубова із зображенням чудового куточка Ялти – «Рожеві сходи», декан факультету кримськотатарської і турецької філології Фера Сеферова повідомила, що незабаром у вузі буде створено ще один аналогічний музей на основі кримськотатарського фольклору.

…Вічна тяга людини до світу прекрасного. Повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми прокладаємо нові дороги і власні стежини до забутих джерел, що живили його дух, оберігали чистоту душі, допомагали пояснювали незрозуміле, відповідно діяти і жити. У звичаях, традиціях і обрядах втілені в рухи і слова сприймання і відчуття світу, взаємини між людьми і природою, між людьми. Проникаєш в їх таїнства і відчуваєш тепло отчого дому, рідної землі. Воно як бальзам для душі і серця додає сил і наснаги.