Міжнародний день корінних народів світу

09.08.2012 | 10:20

9 серпня 1992 року вперше зібралася Робоча група з питань корінних народів, а 1993 рік був проголошений Міжнародним роком корінних народів світу. Послом доброї волі ООН протягом цього року був призначений Р. Тум, індієць племені майя, що отримав в 1992 році Нобелівську премію миру.

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у 1994 році проголосила перше Міжнародне десятиріччя корінних народів світу (1995 – 2004 рр.). Це допомогло чіткіше почути голос корінних народів в усьому світі і підвищити увагу до їхних проблем.

З 2000 року при ООН діє форум з проблем корінних народів. Йдеться і про добре відомих світові ескімосів, австралійських аборигенів, і про індіанські племена обох американських континентів, і про чимало африканських племен та народів Океанії.

Нині цей день офіційно відзначається 9 серпня згідно з постановою Генеральної Асамблеї ООН у рамках другого Міжнародного десятиліття корінних народів світу (2005 – 2014 рр.). Його мета полягає «в подальшому зміцненні міжнародного співробітництва у вирішенні проблем, що стоять перед корінними народами в таких галузях, як культура, освіта, охорона здоров'я, права людини, навколишнє середовище, соціальний та економічний розвиток, за допомогою орієнтованих на практичні дії програм і конкретних проектів, збільшення технічної допомоги і відповідної діяльності щодо встановлення стандартів».

У 2006 році проект Декларації ООН про права корінних народів підтримали 30 держав-членів Ради, 12 країн утрималися, делегації Росії та Канади проголосували проти.

Тільки через рік - 13 вересня 2007 року, після внесення поправок у текст Декларації вона була винесена на голосування Генеральною Асамблеєю. За ухвалення Декларації проголосувало 143 країни, 11 - у тому числі й Російська Федерація, утрималися, 4 - Австралія, Канада, США і Нова Зеландія - проголосували проти.

У Декларації охоплюється широке коло прав корінних народів, включаючи право на самовизначення, умови збереження цілісності держав, в яких вони проживають. Зокрема, наголошується, що «корінні народи при здійсненні їхнього права на самовизначення мають право на автономію або самоврядування в питаннях, що відносяться до їх внутрішніх і місцевих справ, а також шляхів і засобів фінансування їхніх автономних функцій». У ній вміщено заклик до держав утриматися від будь-яких дій, спрямованих на позбавлення корінних народів своїх земель, території або ресурсів, або на їх переселення з місць споконвічного проживання.

Генеральний секретар ООН Гі Мун у своєму посланні в 2008 році з нагоди Міжнародного дня корінних народів відзначив особливу значимість її прийняття для корінних народів, заявивши, що ця подія «стала віхою в боротьбі корінних народів за справедливість, рівноправність і розвиток. Декларація надає державам та корінним народам важливу можливість зміцнити їхні взаємини, сприяти примиренню та уникати помилок минулого, створює основу для нових відносин держав зі своїми корінними народами».

Глава ООН закликав держави-члени та корінні народи об'єднати свої зусилля в дусі взаємної поваги та використовувати Декларацію як дієвий документ реального і позитивного впливу в усьому світі. Заклик Генерального секретаря був почутий. Всі країни, які голосували проти її прийняття, заявили про свою підтримку. Останніми це зробили США в квітні 2010 року.

В останні роки своїми рішеннями ООН підтвердила прихильність політиці партнерства з корінними народами, реалізувавши практично всі свої обіцянки, дані напередодні Міжнародного десятиріччя корінних народів світу. Що значно підвищило її можливості впливу на політику держав у ставленні до корінних народів.

Політика ООН здіюснює істотний вплив на прийняття урядами країн конкретних заходів щодо корінних народів, які проживають на їх територіях.

Одного діалогу недостатньо. Потрібно більше уваги зосередити нашу у на діях, спрямованих на захист прав корінних народів і поліпшення їх становища в тому, що стосується їх земель, мов, джерел існування та культур».

Зінуре ІСМАЙЛОВА