Кунцов Володимир Юхимович

Кунцов Володимир Юхимович народився 2 червня 1958 року в місті Сімферополь. Його дитинство пройшло в районі Червона гірка. Батько - Кунцов Юхим Васильович, понад сорок років пропрацював в Дорожньо-будівельному управлінні п’ятого тресту «Південдорбуд», брав безпосередню участь у будівництві багатьох вулиць і доріг нашої кримської столиці та всього Криму. Мати - Людмила Олександрівна, працювала на заводі «Сантехпром».

   Після закінчення в 1975 році середньої школи № 40 поїхав учитися в Москву. У 1981 році отримав вищу технічну освіту. Працював викладачем в Рязанській області. Невдовзі повертається на рідну кримську землю. З 1982 року обіймав посади від майстра компресорного цеху до головного інженера на підприємствах міста Сімферополя.

   На початку 90-х років організував власний бізнес. У 2000 році обраний головою правління ВАТ «Сакський комбінат хлібопродуктів».У 2005 році був призначений головою Сімферопольської районної державної адміністрації. З 2008 року дійсний член Інженерної Академії.

   Нині працює директором підприємства «Південнафтопостачання», постійно проживає в Сімферополі. Очолює Кримську організацію Української республіканської партії «Собор».

   Володимир Кунцов сьогодні дуже багато допомагає людям за рахунок власних коштів, оскільки вважає, що соромно бути багатим в оточенні жебраків. Також треба допомагати людям з обмеженими можливостями. Сказано – зроблено. Так, з 1998 року він активно починає підтримувати товариство інвалідів «Надія», а протягом кількох років очолює Благодійний фонд НВК «Українська школа-гімназія».

   Лікарі та вчителі, підприємці – основні прогресивні рушійні сили нашого суспільства – теж не повинні бути принижені бідністю, несправедливими податками, відсутністю робочих місць.

   На думку пана Кунцова, треба поважати права будь-якої людини, в тому числі й своїх опонентів. У кожного є право мати та висловлювати свою думку. Але приниження громадянина, особливо за національною ознакою, - явище близьке до фашизму. Щодо багатонаціонального Криму, то зусилля влади мають бути скеровані на консолідацію народу, а не навпаки. Отже, людина, її здоров'я, честь та гідність мають бути основою нашого життя.

Валентина Настіна

х  х  х

В мозаїці квадратів, кругів, ліній

Між пасмами в улоговині гір

Гряди відбілених фасадів іній

Розділив навпіл згин ріки Салгір.

Рубців від шрамів століть світлотіні

У лабіринті вулиць в унісон

З`єднують еклектику в серцевині

Міста, як під пальцями струн грифон.

Диску сонця золотий круговорот

Цілунком обпікає з висоти,

Струменіє флюїдами злитків сот,

Для зустрічей наводячи мости.

Вмістив ніжного доторку рук магніт

Сплав ритмів серця, відвертість розмов.

В дзеркалі очей відбився увесь світ,

А в перехресті двох життів – любов.

На тротуарі завмер вітру скальпель,

Карбує їхні силуети в скло,

З фонтану розсипає бризки крапель

На гарячого асфальту тепло.

Зухвальство це в спеку йому прощаю

І кидаю за подих монету.

В предтечі щастя підходжу до краю

Помосту, готуючись до злету.