Дитяча посмішка – одне з найбільших і найдорожчих чудес світу. Дитячий сміх – один з його найцінніших скарбів. Дитячий погляд, сповнений радості та щастя – одна з найбільших винагород. І яка то велич – бачити одразу повну залу таких посмішок, чути радісний сміх дітвори і дивитися в щасливі їхні очі!

Таке право мали організатори VII Всекримського конкурсу дитячої і студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», який проходив з 19 по 27 лютого в ЗОШ №29 і в стінах Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського на факультеті української філології та українознавства. Конкурс, присвячений творчості майстрині полум’яного слова Лесі Українки, переріс рамки суто конкурсної програми. Це було не змагання за звання найкращого, а справжнє свято, торжество мистецтва.

Більше семисот хлопчиків і дівчаток, юнаків і юнок взяли участь у цьогорічному конкурсному турі. Свою майстерність вони показували в умінні малювати: одні пензлем та фарбами, інші – словами. І кожен вклав в свою роботу частину душі, а у дітей вона – найглибша та найправдивіша.

Не даремно Леся Українка так любилася в дітях. Вони були для неї кришталиками світового творіння, у кожному з них вона бачила безкрайній простір, поле, ще не засіяне бур’яном та половою. Це про них вона писала: «Прийдешність бачу я! Віки потомні». Вони їй мріялися спокійними. Такими, яким бува світ лише в дитинстві. «… У тихім ріднім колі…»

Силу любові до дітей, якою просочена вся творчість Лесі Українки, не змогли вивітрити 140 років буремного стрімкого життєвого бігу. І сьогодні, в наш тривожний непевний час, є тиха гавань Лесиного слова, навколо якого збираються його поціновувачі. І як звеселяє душу те, що більшість з них – діти.

Леся Українка вперше ступила на кримську землю 120 років тому. Тут вона жила, лікувалася і творила. Її твори, написані у кримський період, ввійшли до золотого фонду світової літератури.

Минув час, і на ґрунті Лесиного слова, того, котре «має те, що не вмирає», проросло золоте колосся: юні поети і поетеси, майбутні художники і актори тепер перейняли «естафетну паличку» і змагаються за нове, чисте і правильне, життя. І їхня зброя – слово та пензель.

Яким воно буде - нове життя, що його основи закладають юні керманичі майбутнього? В яку сторону спрямують вони його хід? Що траплятиметься на шляху сучасних деміургів? Чи зможуть вони втримати і не знизити планку ідеалу, стандарту літератури і культури, навіть, культури літератури і взагалі життя?

Організатори творчого конкурсу «Змагаймось за нове життя!» твердо вірять, що сучасне покоління зможе досягти тих стандартів та ідеалів, що їх свого часу дали нам Леся Українка, Іван Франко, а також ціла плеяда українських письменників, чиї життя і творчість були віддані на це. Вони заклали сходинки, що допомагають дійти до висот.

А тому ініціатори конкурсу горді з того, що змогли долучитися до шляхетної та масштабної справи: формування в молоді ідеалів, гідних зватися високими.

фото Олекси Носаненко