14.02.2013 | 12:10

Пісні змалку чув у рідному домі на Кіровоградщині Микола Москаленко. Коли підріс, почав і сам приєднуватися до домашнього співу, виконував дуетом  із мамою, в якої був гарний голос, і народні, і сучасні пісні. Любов до них привела його в хор і вокальні гуртки художньої самодіяльності спочатку в сільській школі, а потім – у Мироцькому ветеринарному технікумі на Київщині. Він закінчив сільськогосподарський інститут у Білій Церкві, і в роботі за фахом це пісенне захоплення для душі поступово відійшло на другий план. Він реалізовував себе як ветфельдшер, потім – як зоотехнік, виконував організаторські функції і займався технологічними процесами в тваринництві на посаді заступника генерального директора овочево-молочного тресту в Криму.

Коли вийшов на пенсію, його знову покликала до себе сцена. Прийшов у клуб залізничників Сімферополя і більше не розлучається з піснею. Як один з найактивніших учасників фестивалю-конкурсу «А в тебе є пісня – до душі стежинка», який проводила редакція газети «Кримська світлиця» в 2009 році з метою визначення двадцяти найкращих, найпопулярніших і найзнаніших народних та естрадних українських пісень, М. Москаленко назвав у своїх відповідях багато з них і став фіналістом цього народного пісенного хіт-параду. Він виступив у заключному конкурсі вокалістів, проведеному редакцією спільно з Всеукраїнським інформаційно-культурним центром у концертному залі Будинку офіцерів Сімферополя.

Мабуть, цей фестиваль з його найкращою пісенною двадцяткою і прискорив реалізацію аматором задуму записати на компакт-диск частину пісень із свого репертуару, який налічує їх більше ста. А що любина він азартна і не звик уступати свої позиції нікому, то Микола  Йосипович довів це своїм електронним продуктом «Лине пісня українська», з яким  прийшов у редакцію «Кримської світлиці». У переліку записаних на диску пісень – 21-а назва, тобто на одну більше, ніж у газетному фестивалі-конкурсі. Мовляв, знай наших! А щоб його самого знали в обличчя не лише  працівники редакції, запропонував провести презентацію диска для читачів газети.

І  8 лютого в  «Світлиці» стало тісно від тих, хто відгукнувся на газетне оголошення і прийшов на зустріч з українською піснею.

- Для запису я обрав пісні ліричні та жартівливі, - сказав у своєму вступному слові до слухачів М. Москаленко. – А моя улюблена пісня – «Повій, вітре, на Вкраїну». Нею і відкривається диск.

Він розповів про те, як технічно здійснювався запис в одній із приватних студій Сімферополя, як підбирався музичний супровід до його голосу і що профінансував увесь цей процес сам із власних заощаджень. Коли ж пісні з диска зазвучали в «Світлиці», їх мимоволі почали підспівувати всі присутні: «Два кольори», «Дивлюсь я на небо», «Черемшина», «Пісня про рушник», «Ніч яка місячна», «Ішов козак потайком», «Із сиром пироги»...

- Микола Йосипович дуже вимогливо підходить до виконання пісень, не копіює відомих артистів, а вносить у мелодію свою інтонаційне забарвлення,  вкладає у спів всю душу, - сказав Микола Прищепа, керівник ансамблю «Дивограй» Таврійського національного університету ім. В. Вернадського. – І де б він не виступав у Криму в концертах за двадцять років, що я його знаю, всюди  слухачі просять  виконати на замовлення українські пісні. Вони подобаються людям.

Щиро привітали М. Москаленка з творчим здобутком представники Кримської філії Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Української громади, Кримського об’єднання ветеранів, друзі, сусіди по дачі, які до цього дня більше знали його господарське вміння в садівництві, запозичували в нього, як  краще вирощувати виноград, овочі в теплиці. Ці матеріальні речі, звичайно, людині потрібні для життя, як хліб, як вода. Однак у кожного з нас живе і прагнення до самореалізації духовної в художньому слові, пісні, декоративному виробі з природних матеріалів... І пісня чи не найбільше захоплює людей, однак, за словами учасників зустрічі, не завжди та, що звучить нині в ефірі, від якої хочеться вимкнути телевізор чи радіоприймач.

Старше покоління людей виросло на піснях, що будувати і жити допомагали. Цей дух живе в них і нині з любов’ю до рідної землі, до витоків народу, що зберігаються в фольклорі, традиціях, звичаях, обрядах, піснях. Вони наочно демонструють за формою і змістом суть та ознаки українського менталітету, в якому безпідставно не принижуються одні, не возвеличуються інші.

Українська народна пісня від народного виконавця Миколи Йосиповича Москаленка – це відбиток душі нації, чиста криниця, що тамує духовну спрагу, творить почуттєву нерозривність серця і рідної землі.

            Валентина НАСТІНА