Багатогранна людина…

26.03.2012 | 11:36 |

   Творча зустріч з відомою поетесою Лідією Огурцовою пройшла 23 березня у літературній вітальні Всеукраїнського інформаційно-культурного центру. На неї було запрошено учнів Сімферопольської загальноосвітньої школи №13, які з великим захопленням декламували вірші письменниці.

   Лідія Огурцова – не тільки поет. Вона також відомий прозаїк, журналіст і психолог, член Національної спілки письменників України, Союзу журналістів Росії, головний редактор журналу «Литературный детский мир» та газети «Целебная сила».

   Свій літературний дебют розпочала у дев’ять років, тоді ще серйозно не усвідомлюючи цю важливу в її житті подію. Далі публікація в газеті «Пионерская правда». Однак у літературу Лідія Огурцова прийшла доволі пізно: перша книга поезій «Срібна нитка» виходить у 1997 році. Основна тематика творчості письменниці – дитяча, адже чотирнадцять книг з двадцяти, написаних автором, призначені для дошкільнят та школярів.

   Сама поетеса з захопленням прочитала дитячого віршика «Барабашка» українською мовою, а юний співак Сашко Бас, який, до речі, посів третє місце на конкурсі «Віртуози», виконав у музичному супроводі авторський вірш під гучні оплески присутніх.

   До кола поетичних зацікавлень Лідії Огурцової належить філософська та любовна лірика. Так, даремно проведене людське життя розкривають рядки: «…От реальности бежим мы/ В виртуальный мир страстей:/ От раскрашенных ужимок - /В зазеркалье миражей». Гіркі думки про нерозділене кохання виливаються у патетичні рядки: «Цвети , цвети сирень, ласкай мой взор лиловостью, /И память о былом во мне не береди». Релігійні мотиви простежуються у вірші «Пасха» тощо.

   З приємністю поетеса згадує, що неодноразово її вірші використовувалися при постановці п’єс у Кримському академічному театрі ляльок. Плідною була її дружня співпраця з кримським композитором Тетяною Зотовою, що вилилася в «Осінній романс».

   Гендиректор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Владислав Єрмаков побажав поетесі подальшого творчого натхнення та щиро висловив слова подяки усім гостям.

Валентина Настіна

х  х  х

В мозаїці квадратів, кругів, ліній

Між пасмами в улоговині гір

Гряди відбілених фасадів іній

Розділив навпіл згин ріки Салгір.

Рубців від шрамів століть світлотіні

У лабіринті вулиць в унісон

З`єднують еклектику в серцевині

Міста, як під пальцями струн грифон.

Диску сонця золотий круговорот

Цілунком обпікає з висоти,

Струменіє флюїдами злитків сот,

Для зустрічей наводячи мости.

Вмістив ніжного доторку рук магніт

Сплав ритмів серця, відвертість розмов.

В дзеркалі очей відбився увесь світ,

А в перехресті двох життів – любов.

На тротуарі завмер вітру скальпель,

Карбує їхні силуети в скло,

З фонтану розсипає бризки крапель

На гарячого асфальту тепло.

Зухвальство це в спеку йому прощаю

І кидаю за подих монету.

В предтечі щастя підходжу до краю

Помосту, готуючись до злету.