У читальній залі бібліотеки ім. І. Гаспринського відбувся захід, присвяченій дню пам’яті неординарної особистості, громадського діяча, вчителя – Османа Ебасанова.
Осман Ебасанов народився в селі Корбекуль (зараз с. Ізобільне, що неподалік від м. Алушти) у 1907 році, в родині садівника, дуже шанованого серед селян. У 1925 році він закінчив школу, потім Тотайкойський педагогічний технікум, викладав у школі. Тих, хто відмінно закінчив педагогічний технікум, приймали на третій курс Сімферопольського педагогічного інституту, тому 1934-1937рр. Осман Ебасанов навчався в цьому закладі та закінчив його теж на «відмінно». Незважаючи на те, що викладачів на мобілізували, у 1941 році Осман Ебасанов у званні лейтенанта (1937-1939рр. служив в армії) добровільно пішов на фронт. Декілька разів він був поранений, але після лікування знову повертався на передову. За заслуги перед Вітчизною О. Ебасанов нагороджений численними орденами і медалями. За спеціальним наказом Комітету Оборони в 1944 році гвардії капітан, командир артилерійського підрозділу Осман Ебасанов був серед кримських татар, звільнених з лав діючої армії зі статусом «спецпереселенець». Його було депортовано до м. Бекабад (Узбекистан), де він понад 10 років, як і весь кримськотатарський народ, був під наглядом комендантського режиму.
Осман Ебасанов багато років працював у школі, прищеплюючи дітям любов до знань, науки, навколишнього середовища та людства взагалі. Учні його поважали за дуже цікаві уроки.
У період 1944-1956 рр., коли безневинні вигнанці помирали від хвороб та голоду, О. Ебасанов був серед тих представників кримськотатарської інтелігенції, які не боялися називати це становище – геноцидом. Звісно, що система йому цього не пробачила. В результаті – проблеми на роботі, а у 1950 р. – в’язниця...
Осман Ебасанов дуже близько товаришував з одним із лідерів кримськотатарського національного руху Дж. Акімовим. У 1966р. вони разом створили списки кримських татар - учасників бойового та партизанського рухів Великої Вітчизняної війни та список кримськотатарських селищ, спалених та зруйнованих фашистами. Всі ці документи вони використовували в скаргах і вимогах до уряду.
Крім того, Осман Ебасанов серйозно займався топонімікою. Він працював над назвами кримськотатарських міст, селиш, інших географічних об’єктів. Ебасанов листувався з Академією наук, багатьма відомими науковцями, наприклад з А. Суперанською. Був автором декількох книг, але його авторство або не вказували взагалі, або вказували як співавторство.
Народився, працював... Ці сухі біографічні дані тьмяніють перед образом інтелігентної, делікатної людини, яка була прикладом для учнів та оточення. Про це говорили всі, хто знав Османа Ебасанова.
Захід, присвяченій пам’яті Османа Ебасанова, за традицією відкрила завідуюча читальним залом бібліотеки – Л. Кадирова. Вона привітала всіх присутніх та надала перше слово А. Альчікову – представнику відділу зі справ релігій Меджлісу кримськотатарського народу, який підкреслив у своєму виступі, що характеру О.Ебасанова були властиві м’якість та повага до людей. Разом із виступаючим усі присутні молитвою вшанували пам'ять Османа оджа – вчителя, як його з повагою називали.
У приміщенні бібліотеки цього дня було дуже людно, тут були - представники інтелігенції, ветерани кримськотатарського національного руху, громадських організацій, родичі Османа Ебасанова, викладачі, студенти та співробітники ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр» (ДО «ВІКЦ»). Треба підкреслити, що саме Заслужений діяч мистецтв АР Крим, мистецтвознавець ДО «ВІКЦ» Ельміра Черкєзова декілька років тому ініціювала проведення днів пам’яті Османа Ебасанова.
Також Османа оджа згадували – викладач Кримського індустріально-педагогічного університету С. Усеінов, журналіст З. Бекірова, краєзнавець Дж. Челебієв, родички З. Кадирова, А. Ганієва, мистецтвознавець Е. Черкезова та багато інших.
Згадуючи про відношення Османа оджа до дружини, дітей, рідних, знайомих, свого народу, виникало нестерпне бажання бути гідним цієї людини в кожному кроці та слові. Присутніх переповнювали почуття, щемило серце від спогадів… Тож, і ми повинні не дозволяти собі озлоблюватися через жахливі несправедливості життя і попри все залишатися висококультурними людьми, за високим прикладом Османа Ебасанова.
