Галина Хмільовська (Алексєєва Галина Іванівна) - поетеса, публіцист, перекладач, член Національної Спілки письменників України, член Ради Кримської республіканської письменницької організації.
Галина Хмільовська народилася 2 червня 1962 року в м. Нововолинську Волинської області в багатодітній родині шахтаря, інваліда праці. Почала віршувати з раннього дитинства. Зі вдячністю згадує вчителів СШ№3 і №2 м. Нововолинська, де навчалася. Закладені ними знання допомогли їй написати вступний твір у Московський державний університет ім. Ломоносова на відмінно, а навики з військової підготовки (розбирала автомат Калашникова за 7 секунд !) – стати чемпіоном університету з кульової стрільби. Чужина остаточно сформувала її як свідому українку.
Після закінчення факультету журналістики у 1985 році приїхала з сім’єю до Криму, спочатку в Бахчисарай, а потім в с. Долинне Бахчисарайського району. Рішення розподілитися в Крим було прийнято після слів Марії Драч: “Повертайтеся в Україну, ви там потрібні!”, що були сказані поетесі під час творчого вечора Івана Драча в Москві з нагоди присудження йому Державної премії СРСР.
І хоча була Галина Хмільовська однією з кращих студенток журфаку, в Криму в ті часи (до розвалу Союзу) роботу за спеціальністю знайти не вдалося, тому працювала в системі політпросвіти, випускала щоденники місцевого радіо в колгоспі “Перемога”, а в 1988 взяла участь у перших демократичних виборах голови профспілки працівників зв’язку Бахчисарайського району, що проходили на альтернативній основі, і зв’язківці підтримали її.
1991рік покликав на постійну журналістську роботу. Працювала власкором по Криму газети “Заповіт”( м. Тернопіль), потім – від заснування – в “Кримскіх ізвєстіях”, а з травня 1992 року вела на кримському радіо українськомовну громадсько-публіцистичну програму “Ковчег”. Ще не було “Кримської світлиці”, тому весь шовіністичний негатив довелося приймати разом з колегою Валентиною Івановою Самар на себе, адже, як сказав В.Чорновіл під час запису однієї з передач, то була “лінія боротьби за Українську державу”. Три роки домагалася у Києва створення української телерадіоредакції, яку очолила 1 липня 1995. Взагалі, цей рік для автономії був переломним: перший український прапор в Сімферополі було піднято за умов шаленого опору 18 квітня 1995року.
У 1996 році Галину Хмільовську переводять на роботу в Представництво Президента України, оскільки там не було жодного фахівця з української мови. Через шість місяців вона - власкор “УТН” Національної телекомпанії України, а з лютого 2001 року Г. Хмільовська очолила Всеукраїнський інформаційно-культурний центр в м.Сімферополі, створення якого обстоювали українці Криму ще з 1993 року.
Громадська діячка, член правління Кримського республіканського товариства “Просвіта” ім.Т.Г.Шевченка. Співпрацює з усіма проукраїнськими, продержавницькими громадсько-політичними, творчими та національно-культурними організаціями і рухами Криму, налагоджує міжрегіональні інформаційно-культурні та літературні зв’язки, особливо в царині українсько-тюркських літературних взаємин.
Нагороджена Почесною грамотою Держтелерадіо України (1996), дипломом Лауреата журналістської премії Міністерства внутрішніх справ України (1997), літературною премією ім. Василя Симоненка за книгу поезій “Терпкі меди мого кохання” (1998).
Побажаймо Галині Іванівні щастя, успіхів у здійсненні всіх задумів, наснаги у роботі, невичерпного творчого натхнення та міцного здоров’я на довгі роки!
